Дві хвилини із життя міста...
Без коментарів.
Вербна неділя, гріє ласкаве сонечко, гарний настрій... Багато полтавців ідуть із посвяченою вербою. Прогулюємося Жовтневою, "по бульвару гуляєт чистая публіка"... Благодать!
Попереду нас дві пані - на перший погляд або мати із дочкою або сестри, старша доволі поважного віку, проте вишукано одягнені - в капелюшку, із пучком свяченої верби...
Поряд лежать дві собаки, третя перебігає тротуар. Можливо старша пані згадала, що "Не я б'ю - верба б'є!", можливо - не знаю що - проте вона замахується на собаку прутиком верби. Звісно, собака гавкає, підключаються до гавкоту дві інші, що грілися на сонечку... Довелося мені гаркнути на них - розбіглися. "Зря Ви на собак прутом махаєте!" - звертаюся я до пані - на обличчі повне нерозуміння і вираз "Ашотакоє?!".
Собака біжить далі. Не встигла я відновити дихання після закликання до порядку собак, на іншій стороні йдуть два теж пристойних пана, один із них везе коляску із диитинчам. Його супутник замість того, щоб стати того боку де біжить собака, відгородивши про всяк випадок коляску від собаки, починає тупати на собаку ногами - собака дивиться на нього як на ммм... на людину, дії якої вона не розуміє...
За кілька хвилин люди створили дві провокації, які можливо могли б завершитися не так радісно... Навіщо?
