5.01.2015 | 20:16

Націоналісти трєбуют запрєтіть

Ми знову опинилися під загрозую повернення "совка".
Цього разу "совок" поширюється з табору тих, хто на словах з цим самим "совком" найпалкіше бориться.
Власне, мова йде про це:
http://litakcent.com/2009/12/08/u-sutinkah-sodomu/

Справжня сутність радикалів-націоналістів знову оголила себе з-під маски цивілізованості. 

Як і можна було прогнозувати, люди, які декларуються, що всіма фібрами душі боряться з комуністичним спадком України, направду схожі на совкових ідеологів як дві краплини води.

Я неодноразово адресувала противникам лібералізму, які називають себе при цьому борцями за світле майбутнє України в колі цивілізованих європейських країн, просте запитання - 

"Чим Ви відрізняєтесь від комуністів, в гіршому розумінні цього слова, проти яких ніби-то боретесь?". 

Посудіть самі - економічна складова ідеології таких "правих" (смішно до болі в животі) сил як ВО "Свобода" "Правий сектор" і ко має яскраво виражену ліву ідеологію - їхні ідеї "геть багатих - дайош турботу простим людям!. Всьо взять і подєліть!". Ідеологічна складова списана один в один із методичок ідеологів радянської доби - "ЗАПРЄТІТЬ! Якщо будуть протестувати - оголосити ворогами народу!" ( в першому випадку - побудови світлого комуністичного майбутнього, в другому - української нації). Ідеєю перемоги пролетаріату (закреслено - майбутнього України) можна виправдати будь-яку дурню і будь-який злочин. "Раньше думай о Родине - потом о себе" (закреслено - "Україна понад усе!").

І найстрашніше, що ми зараз знаходимося під загрозую реваншу тоталітаризму. Але НОВОГО ТОТАЛІТАРИЗМУ с патріотічєсків ліцом. 

Наведений у заголовку лінк є яскравим і небезпечним тому підтвердженням.

Автор, за підтримки своїх ідейних братів із "Правого сектору" бере на себе сміливість стверджувати ідеї "космического масштаба и космической же глупости" (с), тому розглянемо їх адекватність докладно.

Чомусь автор, на самому початку статті апелюючи до "християнських вартощів", забуває, що одним із великих гріхів є гріх ГОРДИНІ. Проте загроза стати на грішну стезю не заважає автору брати на себе сміливість вирішувати за націю, ні, як виявилося далі - ЗА ВСЮ ЛЮДСЬКУ ЦИВІЛІЗАЦІЮ, що є збочення, а що є норма.

Отже, в кращих радянських традиціях автор збоченням оголошує (прогнозовано) - гомосексуалізм.

Під гарячу руку також потрапили:
"Прямим і промовистим свідченням поглиблення “ночі світу” після другої світової війни стало масове утвердження й розповсюдження неоліберальних “загальнолюдських” ідеї та практик, споріднених між собою (вестернізації, мультикультуралізму, атеїзму, сексуальної революції, неофемінізму, глобалізації, постмодернізму, апатридства, порнографізму, “радикальної демократії”, “воєнного гуманізму” та ін.), зокрема й так званої “культури геїв і лесбійок”. "

Я не буду змагатися з автором наведеного опусу в "колічествє букф", оскільки думки можна викладати і лаконічніше, а від повтору "халва" в різних комбінаціях, як відомо, солодше в роті не стає.

Але, для початку розшифровка того, що автор вважає найбільшим злом:

Вестернізація (англ. Westernisation, Westernization) — процес переходу особи, групи осіб чи суспільства вцілому від власної традиційної системи цінностей до системи цінностей Західної цивілізації, які базуються на верховенстві закону, домінуванні індивідуального над колективним, перевага приватної власності над общинною та прав людини над її обов'язками.

У 18 — 20 століттях вестернізація виступала синонімом модернізації і глобалізації.

Мультикультуралізм — явище суспільного життя, яке полягає в співіснуванні у рамках одного суспільства багатьох культур. Також цим словом називають філософський світогляд і філософську теорію, які стверджують, що наявність у суспільстві багатьох культур — це природній стан суспільного життя і до нього треба ставитись відповідно. З точки зору мультикультуралізму крайністю і відхиленням від норми є намагання утвердити у суспільному житті одну єдину «загальноприйняту» культуру, що часто буває у суспільствах тоталітарного типу.

Атеї́зм (від грец. άθεος, безбожний), Безвірництво — світогляд, який характеризується відсутністю віри в існування будь-яких богівдухів, інших «потойбічних» істот тощо. Атеїзм протиставляється вірі в існування надприроднього — теїзму у формі багатобожжя (політеїзму) або єдинобожжя (монотеїзму).[1][2] Деяким релігіям (буддизм, наприклад) притаманна відсутність віри в персоніфікованого бога.[3] Інколи такі релігії називають атеїстичними.

Сексуальна революція (від лат. sexus — стать і революція) — комплекс складних і взаємопов'язаних змін у західних суспільствах, що охопили сфери статевої поведінки та ґендерних відносин і відповідно відбилися на суспільній думціморалі, кодексах поведінки; охопили сфери гуманітарних наукмедицини таакушерства; охопили сфери права, котрі регулюють сексуальні стосунки, абортишлюбсімейні відносини та розлучення. Ці зміни часто також називають «сексуальним визволенням», оскільки сексуальність таґендер після неї стали значно більшою мірою особистою справою, ніж до неї. Часовий відтинок процесу — 1960–1970-ті.[1]

Неофеминизм - идеология, лозунги которой направлены на преодоление традиционных представлений том что главное предназначение женщины - продолжение рода. Неофеминизм выступает за то, что рождение ребенка - это ПРАВО, а не обязаность женщины. Отстаивают право на контроль беремености и планировнаие семьи.

Глобаліза́ція (англ. globalization) — процес всесвітньої економічноїполітичної та культурної інтеграції та уніфікації. У вужчому розумінні — перетворення певного явища на планетарне, таке, що стосується всієї Землі. Основними наслідками глобалізації є міжнародний поділ праціміграція в масштабах усієї планети капіталулюдських тавиробничих ресурсівстандартизація законодавства, економічних та технічних процесів, а також зближення культур різних країн. Це об'єктивний процес, який носить системний характер, тобто охоплює всі сфери життя суспільства. В результаті глобалізації світ стає більш зв'язаним і залежним від усіх його суб'єктів. Відбувається збільшення як кількості спільних для груп держав проблем, так і кількості та типів інтегрованих суб'єктів.

Постмодерні́зм (фр. postmodernisme — після модернізму) — світоглядно-мистецький[Джерело?] напрям, що в останні десятиліття 20 століття приходить на зміну модернізму. Цей напрям — продукт постіндустріальної епохи[Джерело?], епохи розпаду цілісного погляду на світ, руйнування систем — світоглядно-філософських, економічних, політичних.

Апатри́ди  — особи без громадянства, тобто особи, що не мають громадянства будь-якої держави, їхнє правове становище визначається законодавством держави перебування і, за деякими винятками, прирівнюється до правового статусу власних громадян.

 Як бачимо - базові речі, які визначають цивілізовані стосунки в суспільстві, автор вважає основною загрозою.

Автор вважає, що ПРАВИЛЬНИЙ шлях розвитку світу (!) це обособлення кожної держави в окремі хутори, які бережуть (і ні в якому разі не розвивають - бо інакше можна порушити традиційні цінності) свою культуру. При цьому колективне завжди є пріоритетним нам особистим (тобто во благо міфічного "суспільного блага" можна порушувати будь-які нтереси особистості), і до того ж в цих державах повноцінними є виключно чоловіки, до того ж традиційної орієнтації.

"Весела" виходить, з дозволу сказати - модель розвитку.

Автор стверджує, що виключно це дозволить зберегти ДУХОВНІСТЬ, в своєму розумінні (!), агресивно нав"язуючи її іншим.

А тепер давайте подивимося правді в очі і зрозуміємо, що:

все що стосується сексуальності визначається простою формулою - все що відбувається між учасниками сексуального процесу (незалежно від їх статі, кількості, орієнтації, віку) в разі, якщо це відбувається ЗА ВЗАЄМНОЮ ЗГОДОЮ І УСВІДОМЛЕННЯМ СВОГО ВЧИНКА є нормою і нікому, окрім учасників процесу до цього не має діла. Це точка зору сексологів, які, скажімо так - трохи більше розуміють в цьому ніж радикальний націоналіст, обтяжений сексуальними фобіями.

Але противники такої формули лукавлять і переводять дискусію в наступну площину - вони стверджують, що робити вони можуть все, що завгодно, але не можуть - ПРОПАГУВАТИ. Але вибачте - шановні, ортодокси, Ви ще й право на поширення інформації хочете оголосити злом? Будь-яка людина може поширювати інформацію, про свої уподобання, якщо такі уподобання не чинять насильства над іншими істотами! Передбачаючи аргументи про "незрєлиє уми" я не буду повторюватися, а просто відсилаю читачів (і особливо ідейних прихильників автору, розглядуваного опусу) сюди

Глобалізація є логічним продовженням розвитку людства. Врешті-решт всі ми (ну як тільки деякі "особливо розвинуті" країни перехворіють комплексом "большого брата" - але це окрема тема) зрозуміємо, що в першу чергу ми ЖИТЕЛІ ПЛАНЕТИ ЗЕМЛЯ, але кожен має свої, відмінні від інших якості, як зараз - ось він брюнет, а він блондин, але обидва наші громадяни ;-).

І об"єднання планети в єдину цивілізацію є логічним і виправданим - неважливо якої ти нації, громадянин якої (в минулому) держави - головне ТВОЇ ОСОБИСТІ ЯКОСТІ, чим ти цікавий людству.

Звідси випливає мультикультурализм - приходячи в одну велику родину планети Земля, кожна спільнота вносить щось своє, свої багатовікові надбання і тим збагачує всих, посідаючи гідне місце у колі Земної родини. Більше того, якщо провести аналогію - приєднатися до світової культури, черпачи її надбання і не збагатити її чимось своїм - це, вибачте, як прийти до загального столу з путсими руками.

Що ж стосується, того, що автор назвав "вестернізацією "(див. вище) - то незрозуміло, що поганого в тому, що  особисте панує над суспільним, що приватна власність є недоторканою? Невже людина, не маючи на те підстав, має дбати за інших, більше ніж за себе? Відстоювати чужі інтереси перед своїми? Зневажати приватну власність? Служити суспільству, якщо сама не зробила такий вибір?

Виходить, що автор, а також його однодумці - радикальні націоналістичні традиціоналісти бачать людей, обтяжених заборонами (нав"язаними ззовні, а не прийнятими через осмислення), обмеженими в прийнятті інформаційних надбань своїх братів і такими, що готові себе принести в жертву міфічному "суспільному благу"? (і знову чомусь в мене в очах майорить радянський прапір).

Людина - істота МИСЛЯЧА. І РОЗУМ людини є джерелом прийняття рішень. Людина формує свою мораль виходячи із ВЛАСНОГО вибору. Приймає добро, бо САМА РОЗУМІЄ це як добро. Визначає ЗЛО через УСВІДОМЛЕННЯ - ЧОМУ ЦЕ Є ЗЛОМ. А не тому що "хтось (неважливо хто - Вища сила, чи дядя міліціонер, злий начальніка, чи власна мама) накаже. Бо усвідомлює, що якби з нею так вчинили - це було б погано. Тому не буду цього чинити й іншим. 

ЛЮДИНА САМА РОБИТЬ ВИБІР. 

І злом є лише те, що НАСИЛЬНО втручається в її життя - позбавляючи її цього вибору. 

Все, що не чинить насильства іншим істотам - людина обирає сама. Та й, зрештою, насильство, вона відкидає, бо ставить себе на місце іншої істоти, і розуміє, що це зло, а не тому, що її за це покарають.

Людина робить вибір і несе за нього відповідальність.
Причому людина несе відповідальність за СВОЇ дії. А не за чужі. І якщо начудили одні - не повинні розхльобувати всі.

Пора зрозуміти, що на зміну підлітковому середньовічному мракобіссю, від якого ми ще повинні видужати - заборонам, тоталітаризму, патерналізму 

приходить цивілізована зрілість:

ВЛАСНЕ УСВІДОМЛЕННЯ
ВЛАСНИЙ ВИБІР

ВЛАСНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ.

Про автора
Останні публікації