4.02.2014 | 16:10

РЕАЛЬНЕ майбутнє країни

Може досить наступати на одні й ті ж граблі?

Легкі гроші: побитися з кожним із друзів на ФБ об заклад, що максимум через три роки він розчарується в Євромайдані у разі перемоги останнього.

Ну і  пісенька в тему.

Давайте розбиратися - ЗА ЩО люди стоять зараз на Майдані?

Якщо зібрати різнобарвні думки, то вийде приблизно так:

http://www.1plus1.ua/novyny/lyudi-na-maydani-prodovzhuyut-stoyati-za-odin-zakon-dlya-vsih-tsn-tizhden-332590.html

http://www.youtube.com/watch?v=cO2QLXBUXZ8

Що з цього реально можна досягти?

Можна "відкотити назад", обнулити до стану жовтня 2014 року - тобто ліквідувати ті дикунські ущільнення громадянських прав, які почалися під час Майдану з боку влади. Можна домогтися притягнення до відповідальності окремих винних. Можна... А в принципі - що ще можна, якщо реально?

По останньому відео:

30% оновлення влади - кого Ви пропонуєте у якості "оновлення"?

21% справедливість для кожного. Тричі ха-ха. Ви ж, 21%, перші завиєте якщо настане "справедливість" для кожного". Скоріше Ви стоїте за те щоб "справедливо" Ви одержали те, що Вам необхідно.
Тут цитатка, як завжди з "Атлант розправив плечі" Айн Ренд ;-) :

"Когда поступаешь из жалости вопреки справедливости, достойный получает наказание вместо виноватого; спасая виновного от страданий, заставляешь страдать невиновного. От справедливости не скрыться, во вселенной нет ничего незаслуженного и безнаказанного – ни материального, ни духовного, и если не наказаны виновные, то расплачиваются невинные."

13% майбутнє дітей - конкретизуйте, яке саме майбутнє? (див. в тому числі і п.2), поки що незрозуміло, що саме Ви вклали в "майбутнє дітей".

9% незалежність України. Взагалі-то якраз на Незалежність України зараз, слава Богу, ніхто не посягає.

9% членство в Євро Союзі. От. Хоч один конкретний варіант. До речі, першочергова мета Євромайдану.

Можна, звісно, взяти ще пару-трійку вибірок, але не думаю, що варіанти будуть кардинально відрізнятися.

Біда нашої політики в тому, що вона не виконує своєї функції.

Про це я писала тут

У нашого населення яскраво виокремлюються дві верстви: 1. "Не цікавлюся політикою!" (всим своїм виглядом показуючи, що я людина серйозна, а політика - це іграшка для бабці на лавці). 2 Відповідно бабці на лавці і іже с німі, які активно підтримують якогось політика "ТОМУ ЩО він (вона) халосий!" і готові за нього (неї) глотку порвати будь-кому.

Саму ж політику монополізували професійні політичні діячі, які тягнуть волинку який рік поспіль - однаковими гаслами, прийомами, засвоєними на зорі свого входження в політику.

Маю зазначити, що ще на початку Євромайдану в Полтаві я мала палку дискусію на своїй сторінці в ФБ з полтавськими політичними лідерами, де я говорила про необхідність зміни цільової аудиторії (про що далі). В результаті мене записали в "латентні регіоналки" (на думку мого співрозмовника, напевно, регіонали і їх прихильники абсолютно не мають права на свій світогляд і тому ми маємо повне право відкинути думку (скільки там зараз?) 19% населення України.

Що ми маємо в результаті?

Що політична діяльність монополізована людьми, для яких це основна діяльність. До того ж такі "громадські організації" організовані "згори" і мають фінансування зверху, часто грантове. А отже мають чітке завдання і відсутність ініциативи знизу (імітації народної ради і "важлива думка кожного з Вас" не ефективні).

На мою приватну думку, політика не може бути професією. Політика - це підвид (точніше один із варіантів) громадської діяльності. До речі, в силу озвучених тут причин, багато громадських діячів відкидають політику (див. п.1) і даремно доводити, що без ефективної політики складно реалізувати задачі громадської діяльності. Якщо людина займається політикою, вона повинна мати основну професію в економіці країни, від якої мати прибуток якою заробляти собі на життя (в силу впливу СРСР на уми людей, напишемо в такому формулюванні). Ця ж професійна діяльність повинна дати їй реалізацію в економіці країни, реалізувати професійні амбіції.

В силу того, що як було вищесказано, кожного разу в політичних гаслах використовуються стандартні обіцянки, які опробувані і впливають на конкретну цільову аудиторію (п.2) від політики відвертаються інші люди.

Відвертаються люди, які якраз і мали б бути найбільш активними в політичному житті - малий і середній бізнес, наймані спеціалісти, висококваліфіковані робітники - люди, які якраз і а) творять економіку; б) мають достатній інтелектуальний рівень і ерудицію щоб аналізувати і приймати рішення.

Але повірте - НЕ ПІДУТЬ вони на Полтавський Майдан щоб послухати про золотий унітаз. Вони достатньо цінують свій час, щоб витрачати його на такі безглузді речі.

Для самозахисту (і вдоволення своєї цільової аудиторії) буде повідомлено, що вони - "овочі" і "не будь байдужим!".

Професійні політики не є авторитетами для стрижня суспільства - вищезгаданих людей.

Ці люди розуміють, що КОНКРЕТНИХ ДІЙ і РЕЗУЛЬТАТІВ не буде, а знову будуть товкти воду в ступі. Повторюся - ці люди себе досить цінують, щоб витрачати себе на такі заняття.

Чи є надія на зміни на краще?

Теоретично є.

Зміни настануть коли вищезгаданий стрижень суспільства знайде шлях взяти політику в свої руки. Причому не "протиснутися в політику" граючи за правилами професійних політиків, а створять свої, принципово відмінні, малочисельні, організовані знизу організації. Зрештою необов'язково створювати юридично - хай це спершу буде просто група. А вже потім, для набування прав (а  в нас права окремих громадян обмежені в порівнянні із громадськими організаціями) можна створити юридичну особу.

Паростки таких об'єднань трохи проглядаються. Я, звісно, не знаю всі сфери життя, тому буду вдячна якщо в коментарях мене читачі доповнять, але на мою думку це "Дорожній контроль", це дрібні зоозахисні організації, це групи за інтересами, хобі, це Workout...

Головне, щоб об'єднання мали конкретні цілі (щось конкретніше за загальне щастя) і регулярно без бюрократії їх досягали. В малому, в конкретних справах. При чому, важливе зауваження (аргументацію цього шукайте в моїй улюбленій книзі - ці групи не повинні ставити, а особливо декларувати свою суспільну цінність. Вони мають досягати своїх, поставлених цілей. Ті хто бажає досягти інших цілей - роблять аналогічно і досягають своїх цілей. Ніхто нікому нічого не винен. Ніхто не живе заради іншого. І тоді, за здавалося б, парадоксальною логікою опиниться що це і є справедливість (про яку ми так мріяли на початку блогу) і щастя для кожного.

На останок напівжарт - напівсерйозно пісня Тартака

Про автора
Останні публікації