9.11.2012 | 17:58

Яка мова є рідною для українців?

До дня української мови і писемності.

Мово рідна, слово рідне,

Хто вас забуває,

Той у грудях не серденько,

А лиш камінь має.

Золоті слова. Більше того – ці слова не шаблон, який виголошують політики на День Незалежності, День української мови і ще пару-трійку тематичних свят.

Ці слова відповідають дійсності. І це чиста правда, що кожен із нас як би йому не нав’язували іншу мову все одно буде на рівні підсвідомості, на неконтрольованому рівні говорити РІДНОЮ мовою. Вести внутрішні діалоги, думати, мріяти ми будемо саме РІДНОЮ мовою.

Залишилося з’ясувати – яка ж мова для нас рідна?

Я стверджую, що українська літературна мова не є рідною для переважної більшості українців.

Чекайте, чекайте, мої любі русошовіністо, мої кохані представники «Руського міра», не поспішайте вигукувати переможне ісконно російське «О йес!». Тому що я стверджую, що літературна російська мова, мова дійсно великого Пушкіна і не менш великих Достоєвського з Толстим не є рідною для переважної більшості українців.

Рідна мова – це та, яку дитинча почула з пелюшок, від матері, ще в роддомі.

А тепер самі дайте відповідь на питання – як Ви думаєте, що перше Ви почули, коли з’явилися на цей світ, коли лише за Вами закрилося лоно матері і Вам перерізали пуповинку?

Я передбачаю, що перше, що ми почули, відкривши свої оченятка на цьому світі це, напевно, були слова повитухи «Ой гляньте – якая дєвочка (мальчік)!». Ну або приблизно щось таке…

І ось ці слова і були першими для нас, вони і формують нашу подальшу РІДНУ мову.

Також йдучи вулицею прислухайтесь – якою мовою говорять матері до свої дітей?

«Як ту мову нам забути,

Котрою учила

Нас всіх ненька говорити,

Ненька наша мила.»

Дійсно – як? Але хіба ми забули РІДНУ мову, як стверджують нам із трибун політики? Хіба ми забули ТУ мову, якою до нас в дитинстві зверталася мати? Ні. Ми нею користуємося більше за всі інші. Попри те, що із незнайомцями ми спілкуємося літературною мовою – українською чи російською, але коли ми йдемо із близькою людиною, чи коли в нас дзеленчить мобілка і на екрані з’являється рідна людина – ми відповідаємо РІДНОЮ нам мовою. Зверніться в магазині до продавця чи в будь-якому закладі сфери послуг до персоналу – з Вами говоритимуть літературною українською чи російською (та й самі Ви так звернетеся), але в цей момент коли Ви запитаєте «А покажіть мені червону спідничку, будь ласка!», продавець почне її шукати запитавши колегу «Тань, а де у нас красні юпки?». Так? Не вірите? Я не наполягаю – перевірте самі і переконаєтесь.

Тієї самою яку принизливо намагаються назвати «суржиком» і всіляко шпигають як із боку патріотів так із боку представників РуССго міра…

Але прийняти їхню думку (що одних що інших) це якраз і означає ВІДЦУРАТИСЯ ВІД РІДНОЇ МОВИ. Проміняти СЕБЕ на те що про Вас хочуть думати. Це всеодно що соромитися своїх карих/блакитних очей або прямого чи кучерявого волосся.

Читаючи цю статтю, напевно, у Вас уже муляє питання – «Якщо ти так захищаєш так званий суржик – чому ж ти цю статтю пишеш не ним, а українською?».

Слушне і логічне запитання.

Повернемося на хвилинку в світле дитинство на урок мови і згадаємо стилі мовлення:

- художній

- науковий

- публіцистичний

- офіційно-діловий

і нарешті –

- розмовний.

Ну допустимо, скористаємося ось цим джерелом:

http://shkolyar.in.ua/styli-movlennya

і відразу звідси цитатка:

«Розмовний стиль виконує функцію спілкування. Він характеризується невимушеністю і простотою форм. Розмовним стилем люди користуються в усіх сферах життя: у побуті, у сім’ї, на виробництві. Основне призначення цього стилю — бути засобом впливу й невимушеного спілкування, жвавого обміну думками, судженнями, оцінками, почуттями, з’ясування виробничих і побутових стосунків.»

Добре, цілком згідна з цією думкою. На цьому ж джерелі знаходимо приклад:

«Грицю! — сказав батько.

— Га! — сказав Гриць.

— Видиш оту хату?

— Видзу.

— Пам’ятай собі, се школа.

— Ба, — сказав Гриць.

— Сюди будеш ходити вчитися.

— Ба, — сказав Гриць.»

Подібні приклади нам наводили в школі.

Питання – ЧИ Є ЦЕ ДІЙСНО РОЗМОВНИЙ СТИЛЬ?

Ну скажіть мені – де це Ви чули в центральній Україні таку розмову? Вже смішно? Отож…

Скоріше за все це має звучати так:

« - Гриш - сказав батько

- Шо?

- Бачиш те зданіє?

- Да.

- Запомни – то школа.

- Угу.

- Виростеш – будеш там учиться».

Я не скажу, що точно, але все ж приблизно так, правда?

Від себе додам, що на мою думку розмовний стиль поділяється на стиль для далеких і близьких контактів. З чужими людьми ми говоримо більш літературно, і з близькими як говоримо – РІДНОЮ мовою.

Отже, думаю, Ви знайшли відповідь на питання чому я пишу цю статтю не суржиком? Бо для статей використовують, зазвичай, не розмовний, а публіцистичний стиль. Це все одно, аби я ділову угоду чи наукове відкриття писала суржиком. Хоча, наприклад, в моєму рідному технічному університеті після лекцій і практик науковим стилем, уже на невимушених консультаціях і викладачі і студенти цілком вдало вирішують питання побудови епюри розмовним стилем рідної мови.

До речі, раджу до прочитання статтю «Націоналісти через букву «Ы»

http://censor.net.ua/forum/558006/statya_marii_tkachuk_quotnatsonalsti_cherez_bukvu_yquot

http://politika.inter.ua/ru/blog/7/131

Тепер кілька слів про українську мову в усіх інших, окрім розмовного стилів…

Не будемо зараз витрачати час на дослідження, думаю зрозумілим є, що інформаційних продуктів (від літератури до попси) російською мовою у нас більше ніж українською. Да, я визнаю цей факт (та, зачекайте, руССошовіністо – не кричіть ісконне російське «Вау!»). На це є ряд історичних причин і, я думаю, Ви втомилися вже читати третю сторінку цієї статті, щоб я її обтяжувала тут історичним екскурсом. Але, думаю ще двадцять років тому ми вирішили, що створимо нову свою країну. Отже, якщо ми, кожен у своїй сфері діяльності буде створювати свої інтелектуальні продукти українською мовою, то буде українська мова поширена і розвинута. Тобто замість того, щоб говорити, що україномовний спадок бідний достатньо його примножувати. Звісно, це означає, що ми маємо знайомитися із культурним спадком створеним на інших мовах.


Поважайте себе і все, що Вам притаманне, в тому числі і мову, якою Ви думаєте.

Про автора
Останні публікації