22.10.2012 | 13:30

Все або нічого? Нічого.

Із книги "Нагнітання мороку" І. Дзюби.

Не можна сказати, що Україні зовсім недоступна культура політичного компромісу. Але її слабенькі паростки (як-от згода ПРезидента Леоніда Кравчука на дострокові президентські вибори та легітимна передача повноважень новообраному Президентові Леонідові Кучмі) були затоптані натовпами «непримиренних». Як тільки політичний лідер відчуває трохи сили, він відразу націлюється (або «команда» його націлює на те, щоб мати «все». І здебільшого рано чи пізно все програє, залишившись з нічим. Тобто, особисто в нього «щось» залишається, але для України переважно нічого.

На жаль, так сталося і 2004 року. Перемога Віктора Ющенка на президентських виборах не була настільки цілковитою, щоб можна було ігнорувати опонента, який набрав не набагато менше голосів. Ніхто не здобув права говорити від всієї України. За цих умов новообраний Президент – у межах політичної раціональності – мав би запросити опонента до якоїсь форми співпраці, наприклад , у формі конструктивної опозиції. А попереду були парламентські вибори, і взаємну ненависть  треба було не гасити, а розпалювати. (…)

(…) Настала політична криза, яка вела до розпуску Парламенту. Але не більшу державну мудрість демонструвала владна (ПР) коаліція. Наче охмілівши від власної зцементованості й безпорадності опозиції, апологети «вузької» єдності приймають Закон про Кабмін, який позбавляє Президента (В. Ющенка) реальних важелів впливу на вирішення державних справ. Чинниться це з допомогою голосів БЮТу – незбагненно!

3-4 травня 2007 року.

P.S. Тільки я докінчив статтю й намірився відіслати її до газети «День», як на 5-му каналі пролунало екстрене повідомлення про політичну домовленість між Президентом В. Ющенком і Прем’єр-міністром В. Януковичем. А потім – прес-конференція Президента. Нарешті почуття відповідальності за долю країни та політичний глузд взяли гору над  тактичними розрахунками, взаємними образами, інтригами кон’юктурних «союзників». Мужній крок двох політичних лідерів піде на користь  репутації обох і заслуговуватиме на гідну повагу. Але не факт,що це все вдасться реалізувати. Адже можна уявити, скільки одвертої і прихованої  протидії буде на цьому шляху з боку тих хто живе за принципом «Бери собі все!»…

Про автора
Останні публікації