13.06.2012 | 22:39

В Україні справжньою опозицією була лише ОУН-УПА. Зараз опозиції як такої не існує, то все ігри полі

І це дійсно правда. ОУН-УПА– це та політична сила, яка по справжньому боролася за незалежність України від більшовицького поневолення.

ЇЇ можна осуджувати, ненавидіти, але не сприймати  не вдається. Мені теж не все подобається в їхній діяльності. Але це була  опозиція в класичному розумінні цього слова.

А чи може хтось за останні роки назвати хоч одну політичну силу (представники якої були у ВР), котра  справді стала опозицією до влади?

Зараз інформагентства, блоги переповнені інформацією відносно  голосування скандального законопроекту про мовні засади. І переважають дві протилежні тези: опозицію перехитрили, опозиція здала законопроект... А де ви в Україні бачили справжню опозицію?

Не можуть у ВР сидіти власники заводів-пароходів і продукувати закони. Бо продукуватимуть їх під себе, під свій бізнес. До того ж  депутатів, котрі мають бізнес (чи їхні коханки, дружини, батьки) легше купити, бо, як кажуть, своя сорочка ближче до тіла. Думаю, подібний сценарій реалізували і при голосування закону про мовну політику. А масла у вогонь підливали різного роду  колеснічени, ківали, симонени, яким як кістка поперед горла українська мова. І проковтнути не можуть, і виплюнути несила.

Як це не дивно звучатиме, але за часи СРСР і після його розпаду на території України справжньою опозиційною силою режимові була лише ОУН-УПА.

Це та опозиція, котра боролася за Україну, за її мову, за власну історію.

Україноненависники часто використовують вже заяложену тезу, що бандерівці від безвиході воювали після визволення території України від німців із власним народом, а тому й стріляли із схронів.

Не буду говорити, що в силу роботи над науковими працями довелося перечитати сотні документів, що стосуються діяльності так званих "бандерівців".

Скажу лише, якби ті, кого ми називаємо "бандерівцями" думали за свою шкуру, то спокійно б пішли із гітлерівцями при їхньому відступі з території України. Логічно?

Думаю, логічно. І зараз би їхні нащадки проживали десь у Канаді , Англії , Аргентині. Дехто б був мільйонером чи мільярдером, прем'єром чи міністром свого уряду. І наші б симонени, ківали, коліснічени сиділи б іноді з ними за одним столом і горілочку попивали.

А може б і ні. Бо кому цікаво заплямувати власний імідж, сидячи поряд із безбатченками та  державоненависниками.

Й іще інформація до роздумів. Фактично, після закінчення війни загони української повстанської армії рейдували по території України.

Скажімо, із 24 квітня по 30 червня 1945 року відділ УПА "Крути" провів військово-пропагандистський рейд по Житомирській (Олевське, Ємельчани, Білокоричі, Гараші, Коростень, Поповичі, Малин, Радомишль, Овруч) і Київській (Городянка, Іваньків, Димир, Чорнобиль, Хабне, Новошепеличі) областях. Населенню роздавали листівки, надруковані українською мовою та націоналістичну літературу.

За час рейду  бійці УПА мали 11 сутичок із ворогом. Але змогли від переслідувачів кожного разу відірватися.

Із 7 по 15 червня рейдував по Полтавщині повстанський загін із Холодного Яру. Під Кременчуком спецвідділ НКВС у кількості 130 бійців спробував оточити та знищити повстанців. Але у кривавому бою був розбитий. І подібних прикладів можна наводити багато.

І знову логічне запитання: якби бандерівці стріляли від безвиході із схронів, то що ж тоді робили ці групи ОУН-УПА  на території центральної України?

Про автора
Микола Марченко
Журналіст
Микола Марченко
36
Останні публікації