9.03.2015 | 17:50

Вставай, Кобзаре

Сподіваюсь, що настане час, коли цей вірш втратить актуальність

Вставай, Кобзаре, подивись

До чого ми вже дожились,

Куди народ наш довели,

Як Україну продали.

Чини вельможні і пани,

Як розжиріли вже вони,

Мов знахабнілі кабани.

Народ, мов липку, обідрали,

Все розтягли і розікрали,

Вже скоро й шкуру стягнуть з нас.

Ти подивись лишень, Тарас,

Встань із своєї ти могили,

Бо в нас немає уже сили,

Уже витягуться жили,

І кров останню дописвають,

Свої кармани набивають.

Не хочкть бачить на горі

Як тут бідують трударі.

Тарас Шевченко - гордість наша,

Вже переповнюється чаша

Терпіння, муки і біди,

Бо довели нас до нужди.

Хіба ж ти мріяв про таке

Життя нестерпне і гірке?

Про таку вільну Україну,

Про незалежну і єдину.

Хіба ж цього хотів Кобзар,

Щоб жив народ немов злидар?

Кобзаре, краще не вставай,

Лежи, спокійно спочивай.

Що усього цього не бачить,

Як люди стогнуть, люди плачуть,

В країні вільній живучи

І свою долю клянучи

(с) Олександр Маслак, 21 липня 1999р.

Про автора
Евгений Маслак
Полтавский житель
Евгений Маслак
113
Останні публікації