Винігрет думок

На зустрічах з кандидатами в депутати часто можна почути питання: “А що Ви зробили для міста?”. А що має кандидат в депутати робити для міста? А що має робити для міста народний депутат?!

От, наприклад, виграє Петро Петренко 1 мільйон гривень, і вирішить витратити його на потреби міста. Відремонтує дитячі майданчики, пофарбує паркани, поставить лавочки і т. п.

Також Петро витратить якусь частину коштів на придбання обмундирування і засобів захисту для бійців АТО. Коротше зробить багато хороших справ, завдяки виграному мільйону. Без сумніву, достойна людина, так? Багато зробив для міста, піклується про захисників. Може оберемо Петренка мером? А чому б ні, людина наче надійна, патріот свого міста і країни. Ну, депутатом, так точно оберемо. А кого якщо не його?

І ніхто не задумується наскільки компетентним буде Петро в доручених йому справах, головне, що патріот і багато зробив для міста. Отаку логіку виборів я побачив. Хіба то правильно?

На мою думку, це непрямий підкуп виборців. Навіть якщо обраний не мав за мету саме підкуп, а робив добрі справи від чистого серця.

Склалось враження, що громада обирає собі не представника у орган влади, а старшого брата, до якого завжди можна прийти і поскаржитись, що хтось образив, а він подзвонить своїм друзям і все вирішить. Хіба народний депутат Верховної Ради має вирішувати побутові проблеми (у когось дах тече, у когось несправедливо грошей вимагають, комусь землю не оформляють і т. п.) громади? Депутат має сприяти розвитку регіону, лобіювати інтереси всієї громади вцілому, а не окремих її представників, шляхом прийняття певних законів і нормативних актів.

У нас же все зводиться до приймальні народного депутата, де він (частіше помічники) вислуховують проблеми громадян і намагаються їх вирішити. Чи правильно це? З одного боку здається, що так, адже вибрали, значить нехай вирішує, а з іншого, для цього є спеціальні органи і служби, міська (сільська/селищна) влада. Інша річ, що ці органи не працюють. Отут уже депутат потрібен, але не для того, щоб їх замінити або примусити, а для того, щоб створити такі умови, при яких вони будуть належно функціонувати.

Як сказала Ольга Жуковська, і я її тут повністю підтримую, задача політика — змінювати країну під СВОЄ бачення (програма і таке інше), якщо більшість поділяє це бачення, то політик отримує мандат довіри та можливість втілювати його в життя. У нас же політики “лягають” під виборця, пропонуючи йому те що він хоче, а потім все одно роблять як їм потрібно.

Кожно горазу обирають соціал-популістів, які пропонують дати все даром. Але ж так не буває. По закону збереження енергії. Якщо хтось отримує якісь матеріальні блага безкоштовно, або по заниженій ціні, то хтось інший за це платить. Оце справедливість?

Замість того, щоб створити можливість отримати високі прибутки, вони пропонують пільги. Хіба це шлях розвитку? Це деградація. Всі говорять про захист соціально не захищених, замість того, щоб створити умови, коли вони не потребуватимуть захисту. Хоч хтось один пообіцяв це? Ні, бо нашим людям це не підходить. Створення умов дає можливість, а не гарантує, а отже, доведеться працювати.

Чому я не хочу вигравати мільйон — тому, що легкі гроші не мають тієї цінності. Я хочу бути мільйонером, але я хочу заробити свій мільйон. Тоді у мене буде не тільки мільйон, а й досвід, який допоможе мені його примножити.

Пи.Си.: Фанатам коректури: Я знаю як пишеться слово "вінегрет"