Кайрос-менеджмент – управління вдалою можливістю

Для тих, кому легше сприймати інформацію російською мовою, зазначу, що подібні матеріали можна знайти у моєму російськомовному блозі на іншому сайті, або на тематичній сторінці у соцмережі Facebook. Ця публікація не є рекламною, оскільки принципи, закладені у Кайрос-менеджменті можна впроваджувати у своє життя самостійно, без сторонньої допомоги. Головне, усвідомити можливість підвищення власної ефективності. Тож почнемо.

Кайрос-менеджмент – це мистецтво пошуку вдалих можливостей, вміння бачити «бонуси» навіть у абсолютно незначних подіях чи швидкоплинних знайомствах.

Ідея створення цього напрямку виникла в мене кілька років тому, під час вивчення філософії Time-менеджменту. Спочатку, як і усі, хто знайомиться з цим підходом, я був у захваті від його принципів та рекомендацій. Проте, згодом почав помічати певні нюанси, які мені не сподобались.

Недоліки Time-менеджменту

Вникаючи у тему цього вчення, я виявив чимало критичних публікацій з цього приводу. Їх автори доводили повну неефективність Time-менеджменту для творчих людей, звинувачували його у нелюдській експлуатації народу, у бажанні роботодавців навантажити своїх підлеглих великою кількістю роботи за меншу зарплатню і т.д. Чесно скажу, після всього цього, мені якось навіть шкода стало Time-менеджмент і дуже захотілося за нього заступитися, оскільки він як і будь-який інший інструмент, може бути корисним за умов умілого використання. Але повернемося до теми публікації. Що особисто мені не подобається в Time-менеджменті:

 1. Надмірна переоптимізація людини

Скажу чесно, мав задоволення спілкуватися з кількома старанними прихильниками Time-менеджменту. Складалося враження, що вони навіть до вбиральні за розкладом ходять. Було таке відчуття, що я потрапив у майбутнє і спілкуюся з роботами. Це скоріше не вада Time-менеджменту, а специфіка окремих людей, що живуть за принципом «розбитого від молитви чола». Отримуючи у руки якісний інструмент, людина інколи піддається спокусі застосовувати його скрізь, де тільки можна. Наполегливо раджу цього не робити, оскільки від фанатичної експлуатації «затупиться» навіть найгостріший ніж.

Якщо перенапружити свій організм надлишковою оптимізацією, це спричинить тільки депресію і стрес, що негативно відіб'ється на подальшій працездатності людини.

 2. Боротьба з «ненависними» хронофагами

А це вже суто мій «камінчик у город» Time-менеджменту. Справа у тому, що я теж спочатку жадібно вбирав усі принципи та рекомендації Time-менеджменту. Ненавидів хронофаги (пожирачі часу) і полюбив усією душею хранителів часу. А потім задумався... Випадково опинившись на тренінгу із Time-менеджменту, задав питання його ведучій – «А Ви у долю вірите?». У відповідь тиша... Зараз спробую пояснити, до чого це було сказано.

Крім шкідливих звичок, від яких у будь-якому випадку потрібно відмовлятися, до хронофагів зараховується усе те, що відволікає нас від центральної стратегії життя. Продемонструю на прикладі. Припустимо, який-небудь амбітний молодий чоловік прийшов влаштовуватися на роботу до фірми своєї мрії. Проходячи повз вахтерки – жінки похилого віку досить значних розмірів, він не те що спілкуватися, а й привітатися з нею не вважав за потрібне. А прохання жінки про те, щоб допомогти повісити картину, яка відпала, взагалі «мимо вух» пропустив. Куди там! Краще цю хвилину витратити на афірмації у приймальні, налаштовуючи себе на успіх і чарівність. Слідом за ним до будівлі зайшов менш оптимізований хлопець, який допоміг «хронофагу» з картиною.

Настав «час Ч», директор вийшов до претендентів. Раптом до приймальні зайшла вахтерка, яка, як з'ясувалося, виявилася бабусею керівника і побачивши свого помічника, кинулася його розхвалювати перед онуком. Як Ви думаєте, витрачена хвилина окупилася чи ні?

А тепер повертаємося до питання долі та пов'язаного з нею призначення. Думаю кожен з нас стикався з ситуаціями, коли рішення приходило зовсім з несподіваного боку. І, допустимо, роками навчаючись на вчителя, людина з часом ставала відомим художником, дизайнером або політиком. А все тому, що в один прекрасний момент не пройшла повз «хронофага» і, витративши на нього свій час, кардинально змінила хід подій. А може, навпаки, знайшла своє справжнє призначення.

Мораль наступна – замість того, щоб переобтяжувати себе гонитвою за кожною зайвою хвилиною, краще навчитися аналізувати перспективи і можливості, які вже даровані долею, або дочекатися їх появи.

 3. Ілюзія проактивності

Людина підкоряється законам живої природи та соціуму. Вона може бути господарем свого життя тільки до певного моменту. Далі починаються володіння «Його Величності Випадку». Часом, замість того, щоб кудись постійно квапитись, варто видихнути і уважно проаналізувати своє життя. Можливо те, до чого ми так прагнемо, вже поруч? Таким чином, ми плавно підійшли до головної концепції мого блогу – до отримання максимальної користі від того, що у нас уже є. Вивчаючи Time-менеджмент, я вперше познайомився із двоїстим трактуванням часу. Виявляється, буває два його види: стабільний «Хронос» і мінливий «Кайрос» або щасливий випадок – вдала мить. Якщо перший плавно слідує своїм напрямком, то другий періодично підкидає людині можливості для успіху.

І тут я подумав, а навіщо пасивно чекати ці вдалі моменти, якщо можна спробувати самому їх притягувати. Так і виникла концепція Кайрос-менеджменту або менеджменту вдалого випадку. Саме про нього і піде мова у подальших публікаціях мого блогу.

Відразу скажу, що я не протиставляю своє вчення Time-менеджменту, а пропоную розширити один з його напрямків, пов'язаних із вдалим збігом обставин.

Насправді, сприятливі моменти оточують нас подібно до яблук, що висять на дереві над головою. За легендою, один з цих плодів ініціював відкриття Закону тяжіння.

Чи варто нам, подібно Ньютону, чекати на «своє яблуко», може є сенс потрусити яблуню і тим самим відкрити ще пару законів і дорогу до найближчого травмпункту?

Жарти жартами, але потенційні можливості часом виявляються у нас під самим носом, залишається тільки виробити чіткі механізми їх виявлення. Саме про це і піде мова у наступній статті, присвяченій першому прийому Кайрос-менеджменту – «Стінгазеті ефективності», завдяки якій можна краще пізнати себе і своє оточення.