Порятунок неповнолітніх від шкідливих звичок – справа не лише поліції
«Перед тим як щось зробити, треба подумати», - ідеальний девіз для сучасного молодого покоління.
Звісно, тільки тоді людину називають Людиною, коли вона спроможна нести відповідальність за свої вчинки, результати своєї діяльності, поведінку. Як кажуть у народі, якщо немає своєї відповідальності, вона є лише передмовою до людини. Дуже хотілось би, аби на ці слова зважали більшість моїх однолітків.
Саме тоді, коли дитина починає вважати себе дорослою, приходить відчуття вседозволеності, прагнення проявити своє «я» не тільки у корисних справах. Більшість юнаків і дівчат, аби довести свою «крутість» у компанії друзів, заводять знайомства із зеленим змієм, наркотиками. Подібні дитячі «забавки» мають дуже сумні наслідки. На мою думку, першопричина вживання шкідливих речовини є приклад дорослих (які, до речі, теж не піклуються про своє здоров'я). Адже ніхто не задумується, що краплина алкоголю чи нікотину вбиває не відразу, поступово, і не завжди в якусь хвилину може врятувати поліція й лікарі. Як на мене, ознака дорослості, сформованості особистості – це відповідальність, обов'язок перед кимось чи перед чимось. Кожен повинен навчитися керувати собою, тобто самовиховувати себе. Самовиховання — це також вияв відповідальності, що свідчить про зрілість людини, його духовну стійкість.
Нинішнє молоде суспільство потребує значної допомоги від дорослих, аби відволіктись від тяжкої хвороби – залежності. У свою чергу, дорослі завжди мають бути готовими прийти на допомогу. Дуже важливо в цьому моменті опинитися поруч, не допустити відходу в алкогольний або наркотичний світ.
Батьки повинні стати друзями для підлітків, щоб уникнути страшної трагедії розпаду особистості дитини. Існує дві головні причини, через які батьки ухиляються від розмов з дитиною про тютюн та алкоголь: вважають, що не мають права говорити про це, адже самі палять або вживають алкоголь, або ж не вважають за необхідне торкатись цієї проблеми, тому що самі не палять і не вживають алкоголь і гадають, що їхнього прикладу для дитини достатньо. Але у будь-якому випадку, розмова на тему згубних звичок завжди корисна. Головне – любити і підтримувати свою дитину, бо пильний нагляд та підозра у всьому поганому не поглибить дружбу, а лише спаплюжить стосунки. Звичайно, розвиток любові до спорту та здорового способу життя має походити з сім'ї.
Вчителі також повинні діяти пліч-о-пліч з родинами своїх вихованців, допомагати учням у становленні, прийнятті розумних рішень, стимулювати до здорового способу життя. Адже тільки мудрими порадами про згубний вплив алкоголю, тютюну та наркотиків можна застерегти від невідворотних наслідків.
Працівники поліції ніколи не стоять осторонь, коли мова йде про дітей. Країна гостро потребує не тільки соціальної реклами, а і постійних профілактичних бесід, які необхідно проводити з підлітками постійно. У всякому разі, профілактика – набагато краще, аніж лікування шкідливих звичок. Перша сходинка боротьби поліції з дитячим алкоголізмом – робота з працівниками супермаркетів та інших установ, де зовсім не зважають на вік покупців. Продавці у магазинах теж повинні бути зацікавленими у пропаганді здорового способу життя серед молоді, інакше ситуація, і без того жахлива, буде погіршуватись щодня. Громадські молодіжні організації також повинні залучатися до партнерської роботи з поліцією, створюючи та втілюючи в життя різноманітні акції і проекти із залученням підлітків. Вважаю, що створення працівниками поліції програм по збереженню здоров'я і життя наймолодшої верстви суспільства стане для усіх небайдужих дорослих стимулом для активної корисної співпраці.
Відповідальна за щось людина відповідає насамперед перед своєю совістю. Немає справедливішого судді. Тому знайдіть у собі сили сказати «ні» звичкам, які погублять ваше життя.
Світлана Луста, 14 років
