Розмір тексту

Поліція та громадськість: спільна робота – запорука успіху.

До вашої уваги робота найменшого учасника конкурсу есе "Відповідальність і я" в рамках акції "Відповідальність починається з мене".  Він точно знає, що відповідальність починається з кожного з нас. Його робота підкріпленна особистими спостереженнями і, сподіваюсь, нікого не залишить байдужим!

Сергій Пасічко, 11 років Сергій Пасічко, 11 років. 

Нещодавно в одній з телепередач я почув про те, що безпека є однією з основних потреб життя та розвитку будь-якої людини. Лише почуваючи себе у безпеці, людина зможе ефективно спілкуватись з іншими людьми, думати про реалізацію  своїх потреб, просто виходити на вулицю для того, щоб відпочити і подихати свіжим повітрям. Думаю, мало хто зі звичайних людей у нашій країні, як і я, до речі, щодня задумується над подібними проблемами. І це зовсім не тому, що громадянам України сьогодні нічого і ніхто не загрожує. Навпаки, з військовим конфліктом на Донбасі, погіршенням економічного життя населення в останні роки, цих проблем стало набагато більше. Однак, у державі створено багато органів, які щодня працюють над тим, щоб відвернути від нас ці загрози, щоб ми почувались у безпеці. Одним із таких органів є поліція України.

Мій тато працює у поліції. Коли вранці я прокидаюсь, щоб іти до школи – він уже на роботі, і приходить додому пізно ввечері. Дуже часто він працює по вихідним, заступає на нічні чергування, і мені його дуже не вистачає. Тато говорить, що з ним працюють люди, у яких графік роботи ще гірший, які ще більше часу проводять на роботі і менше зі своїми рідними. Однак, за його словами, якщо поліцейські навіть цілодобово працюватимуть, то все одно не зможуть захистити мешканців нашого міста до тих пір, поки люди не будуть самі турбуватись про свою безпеку і допомагати поліції. Тато часто мені говорить про те, що ніколи не зможе мене захистити чи допомогти вирішити якусь проблему, якщо не знатиме про її існування. Він завжди закликає мене розповідати про проблеми, не терпіти і не чекати, що вони вирішаться самі. Зважаючи на це, я думаю, що головною допомогою, яку сьогодні поліція потребує від людей, яких вона хоче захистити, - це інформація. Якщо мій тато не завжди знає про проблеми сина, який живе з ним під одним дахом, то як поліцейський, якому доводиться відповідати за безпеку декількох тисяч зовсім чужих і незнайомих людей, зможе їм допомогти? Більше того, не кожен, кому загрожує небезпека, може це усвідомлювати, самостійно розповісти і попросити допомоги у своїх рідних чи в поліцейського. Тому обов'язок кожної людини, яка бачить, що ближній потрапив у біду,- або безпосередньо самому іти на допомогу, або негайно повідомити про це у поліцію. І зовсім не важливо, яка саме це проблема чи правопорушення – бійка, під час якої потерпілий зазнав серйозних ушкоджень чи зовсім на перший погляд безвинний проїзд автомобіля на червоне світло світлофора. Адже сьогодні водій проїхав через пішохідний перехід, не спричинивши нікому шкоди, а завтра може збити людину. Не можна вважати якісь правопорушення небезпечними, а якісь ні: кожне дрібне правопорушення, якщо його не зупинити, може з часом призвести до серйозного порушення з серйозними наслідками. Якщо не повідомити до поліції про сусіда, який зловживає алкоголем і ображає дружину та дітей, то через деякий час він може піти далі і їх побити. Таких прикладів можна навести дуже багато.

Дуже добре, коли звичайні люди не лише повідомляють поліцію про правопорушення та зловмисників, але і самі затримують злочинців. Я не один раз бачив по телевізору, як поліція нагороджує таких людей, дякує їм за проявлену сміливість. Мій тато завжди говорить, що це справжні герої, але далеко не кожна людина, навіть за великого бажання допомогти потерпілому, може самостійно затримати злочинця. Без необхідноі фізичноі підготовки та вмінь, бажаючий допомогти потерпілому і затримати злочинця може стати ще одним потерпілим. Тому людям, які не мають подібних навиків, за відсутності крайньої необхідності, як то загроза життю іншої людини, бажано повідомляти поліцію та слідкувати за злочинцем.  Тим, хто хоче допомагати поліції боротись зі злочинністю, сьогодні не потрібно самостійно ходити вулицями і слідкувати за .дотриманням правопорядку. Спеціально для таких людей, законодавством передбачена можливість створення громадських формувань з охорони громадського порядку. Вони разом з поліцейськими можуть патрулювати вулиці міста і слідкувати, щоб ніхто не порушував порядок. Однак, сьогодні таких людей, на жаль, дуже мало.

І ще одна форма роботи, до якої так багато закликає поліція і яка не потребує додаткового часу -  це щоденна профілактична робота батьків та педагогів зі своїми дітьми та учнями. Сьогодні працівники поліції є частими гостями в навчальних закладах із розповідями про те, як важливо поважати права інших людей і не скоювати правопорушення. Однак, якщо цю естафету підхоплять вчителі, а ще краще батьки, щоденно на конкретних життєвих прикладах показуючи, як погано скоювати правопорушення по відношенню до інших – то ця робота буде мати стовідсотковий успіх. Адже захист дитини і загалом людини від негативних наслідків різного роду правопорушень – це справа не лише поліції, а і батьків, всього суспільства загалом. Тому тільки разом і лише разом, об'єднавши зусилля ми зможемо гідно виконати це завдання, забезпечити безпеку кожного з нас.

Сергій Пасічко, 11 років

Про автора

Світлана Лобанова

Світлана Лобанова

Куратор акції «Відповідальність починається з мене» у м. Полтава

31
Останні публікації:

Полтавщина:

Наш e-mail:

Телефони редакції: (095) 794-29-25 (098) 385-07-22

Реклама на сайті: (095) 750-18-53

Запропонувати тему