Розмір тексту

Новий театр Олексія Коломійцева незабаром покаже етномюзикл «Наталка-полтавка»

2.jpg

На полтавському Євромайдані зустріла Олексія Коломійцева, екс-художнього керівника Полтавського облдрамтеатру ім.Гоголя.
Згадали прем’єру сатиричної опери Дмитра Шостаковича «Антиформалістичний райок» у його постановці, що відбулася у БК ПТМЗ у червні ц.р. Вона тоді «зірвала» Полтаву. Бо глядачам раніше не доводилося бачити такої цікавої режисури, такої динамічної сценографії й такої талановитої й самовідданої гри акторів – професійних і самодіяльних. Публіка влаштувала лицедіям шалені овації!
Це була одна з чотирьох зрежисованих Коломійцевим вистав, які були заборонені директором драмтеатру О.Андрієнком.
Нагадаю: навесні у драмтеатрі виник конфлікт між директором та художнім керівником театру О.Коломіцевим. Про це писала навіть центральна преса – газета «Дзеркало тижня», журнал «Кіно і театр» та ін. Втім, опальний Коломійцев пообіцяв, що Полтава побачить «Антиформалістичнрий райок» Дмитра Шостаковича, прем’єра якого вже стояла в репертуарній афіші гоголівців на квітень. І слова свого дотримав.
Тож нині мала нагоду особисто в Олексія Коломійцева запитати те, цим цікавиться чимало полтавців: чи не поїхав він з Полтави і чим зараз займається?

- Ні, не поїхав. Незважаючи на те, що директор драмтеатру на зборах колективу театру пропонував проголосувати за виселення мене за межі Полтавської області, я живу й працюю в Полтаві, яка мені дуже подобається. Бо окрім затятих ворогів, тут я знайшов і вірних друзів та соратників.

- Я пригадую, що навесні наказом директора театру ім.Гоголя посада художнього керівника, яку ви тоді обіймали, була скорочена…

- Так, це був один з етапів плану з вигнання мене з театру, бо я не погодився написати заяву «за власним…» Я тоді був «розжалуваний» у рядові режисери. Однак, як Тарасу Шевченку в солдатах було заборонено писати і малювати, так і мені з травня по жовтень ц.р. О.Андрієнко не запропонував здійснити жодної постановки! Таке собі витончене моральне знущання! Це все одно, що тримати в штаті лікарні хірурга й платити йому щомісяця зарплату, але не дозволяти навіть заходити в операційну. Втім, іншому режисеру – Владу Шевченку – директор роботу давав. А сам Андрієнко призначив себе керівником художньої ради.

- Але ж чула, що і посади режисерів були скорочені…

- Так, 30 серпня директор театру О.Андрієнко видав наказ, згідно з яким, вдумайтеся, «з метою впорядкування штатного розпису», дві посади режисерів скорочуються 30 жовтня, а запроваджується одна посада головного режисера.

- Ви подавали документи на заміщення цієї вакансії?

- Ні, адже ця пертурбація – скорочення посади художнього керівника, запровадження, а потім скорочення посад режисерів, знову запровадження посади головного режисера – робилося винятково з однією метою: вижити Коломійцева з театру Гоголя. Який сенс залишатися в колективі, більша частина якого мене зрадила (хоча більше зрадила себе і високе звання актора!), де я не можу себе реалізувати як творча особистість?!

- Чи правда, що навіть попри те, що ви не подали документи на вакансію головного режисера, вас звільнили з «вовчим» квитком?

- А хіба інакше могло бути в найбільшому творчому колективі «духовної» столиці України? Мені навіть не дали піти за скороченням посади. За кілька днів до 30 жовтня комісія з театру почала наполегливо мене шукати, а не для того, щоб запропонувати роботу, а зафіксувати мою відсутність у театрі й скласти акт про прогул та звільнити мене за статтею.

- Шкодуєте?

- Ніскільки. Це, мабуть, той випадок, про який кажуть: не було б щастя, так нещастя помогло. Зараз у мене є кілька серйозних пропозицій в Україні і Росії.

- З одного боку, нічого хорошого у конфліктах немає, бо це – виснажлива боротьба добра і зла, в якій не завжди перемагає добро. З іншого, саме конфлікти є рушіями людської цивілізації. Якраз тоді, навесні, заговорили про те, що скандал у театрі Гоголя може привести до створення нового театру у Полтаві.

- Так воно й вийшло. У Полтаві й справді побільшало на один театр. Перед вами – його керівник.

- Уже набрана трупа нового театру?

- Так. Влітку був проведений кастинг. Конкурс був досить великим. Я сам приємно здивувався, скільки в Полтаві талановитої молоді, тож новий театр відкриє й нові імена.

- Поруч з вами на полтавському Євромайдані актори нового театру?

- Так. Ми тут стоїмо за європейські цінності й стандарти, в тому числі й у театрі.

- Мені, до речі, пригадується виступ актора старшого покоління драмтеатру Володимира Моруса на зборах весною, котрий казав, що Полтаві не потрібен європейський театр, який намагається зробити Коломійцев.

- Ну це вирішуватиме глядач… Зараз повним ходом тривають репетиції й незабаром покажемо прем’єру за мотивами п’єси «Наталка-полтавка» І.Котляревського.

- Олексію, це свого роду виклик академічному театру, адже це – візитівка гоголівців!

- Я ні з ким не хотів і не хочу воювати, я хочу дарувати людям радість через своє мистецтво. Бо в Полтаві великий брак фахової режисури, про що говорив шевченківський лауреат Олександр Дзекун та інші відомі режисери. Нехай про це судить глядач, що йому більше сподобається – сучасний етномюзикл чи квазірежисура.

- Ви сказали, «за мотивами», тобто, це не буде опера Миколи Лисенка, там не буде шлягера «Ой, я дівчина полтавка, а зовуть мене Наталка…» з лібрето.

- Там будуть інші пісні, не менш цікаві. Справа в тому, що оригінальна соціально-побутова драма Івана Котляревського значно відрізняється від пізніше написаної опери Лисенка. Ще у 1841 році, тобто, через рік після опублікування п’єси (три роки «Наталка-полтавка» поширювалася в рукописах, як самвидав) її в Коломийському театрі поставив відомий на той час режисер Іван Озаркевич, вистава називалася «Дівка на виданні». І текст був переписаний гуцульською говіркою, тобто, місцево адаптований. Не хочу розкривати деталей, нехай залишається інтрига, але обіцяю глядачам цікаве й несподіване прочитання класики.

- Серед полтавців чимало бажаючих побачити «Антиформалістичний райок». Чи буде він повторений?

- Мене теж постійно запитують, коли буде «Райок». Обіцяю, що буде. Я впевнений, що його полтавське сценічне життя не обмежиться лише однією виставою. Тим більше, що цей спектакль запрошений на кілька міжнародних театральних фестивалів. Його можна подивитися в ЮтУбі. Шкода, що поїдуть на фестиваль
не ті актори, які брали участь у прем’єрі.

- А чому?

- Як казав Ієшуа Га-Ноцрі (Ісус Христос), боягузство – один з найбільших людських вад... Це, до речі, одна з улюблених серед зіграних мною ролей. Кожна людина робить вибір, вони його зробили…

- Олексію, щиро бажаю вам нових творчих злетів, а новому театру – окрім вдячного глядача – додати Полтаві слави однієї з культурних столиць України.

Про автора

Людмила Кучеренко

Людмила Кучеренко

Президент Полтавського обласного медіа-клубу

302
Останні публікації:

Полтавщина:

Наш e-mail:

Телефони редакції: (095) 794-29-25 (098) 385-07-22

Реклама на сайті: (095) 750-18-53

Запропонувати тему