Розмір тексту

Опішнянська громада повстала проти азарівської медичної реформи

«Медична реформа – це геноцид українського народу!» Так висловлювалися учасники громадських слухань, що відбулися нещодавно в Опішні, на яких три з половиною години кипіли пристрасті.

У них взяли участь 320 представників Опішнянської селищної, Малобудищанської, Човно-Федорівської, Ставківської, Попівської та Кирило-Ганнівської сільських рад Зіньківського району (а це понад 12 тисяч населення).

На слуханнях якраз і обговорювали питання реформування Опішнянської районної лікарні та медичної галузі в Зіньківському районі.

Щоправда, це обговорення – в свинячий голос, як кажуть у народі, чи точніше, - як п’яте колесо до воза, бо як кілька разів популярно пояснили людям медичні чиновники районного рівня: реорганізація відбувається в рамках закону, який не передбачає… врахування думки громади.

Тож з 1 травня ц.р. Опішнянську районну лікарню реформовано у Опішнянську амбулаторію загальної практики сімейної медицини.

Це означає скорочення штату медпрацівників, зокрема, скорочення вузькопрофільних лікарів (вони приїздитимуть раз на місяць із Зіньківської ЦРЛ), хірургу заборонено практику (тобто, відтепер не має права навіть зробити операцію з видалення апендицита чи почистити простий чиряк).

Жіноча частина населення (а це понад 60%) занепокоєні тим, що штатним розписом амбулаторії не передбачений гінеколог і акушерка.

В.о. головного лікаря Зіньківської ЦРЛ Віра Водолага розповіла присутнім, що основна мета реорганізації – чітке розділення первинної та невідкладної допомоги.

З цією метою з 1 січня 2013 року в Зінькові діє Центр медико-санітарної допомоги та Зіньківська центральна районна лікарня. Опішнянська амбулаторія загальної практики сімейної медицини підпорядковується районному центру медико-санітарної допомоги.

З 1 травня 2013 року в Опішні будуть збережені терапевтичне, інфекційне, дитяче відділення та лабораторія. Реорганізація необхідна для збереження медичного закладу.

З 1 січня 2013 року в області існує Центр екстренної медичної допомоги, який фінансується з обласного бюджету, йому підпорядковується швидка екстренна допомога в районі, яка складається з двох пунктів: у Зінькові (1 машина «швидкої допомоги») і в Опішні (теж 1 машина).

Бухгалтерії теж не буде в Опішнянській амбулаторії, бо це не передбачено законодавством.

Олена Дригоза, головний лікар Опішнянської районної лікарні, зауважила, що реформування системи охорони здоров’я і впровадження сімейної медицини іде по всій Україні: «Ми керуємося Указами Президента України та рішенням грудневої сесії районної ради «Про реорганізацію Опішнянської районної лікарні в амбулаторію загальної практики сімейної медицини та створення пункту екстреної допомоги».

Реорганізація передбачає чітке розмежування трьох рівнів медичної допомоги: 1-й рівень – первинна допомога, на якій сімейний лікар після огляду хворого вирішить, чи залишати його в амбулаторії, чи послати на 2-й рівень. 2-й рівень передбачає надання допомоги профільним спеціалістом (гінеколог, хірург, дерматолог), 3-й рівень – високоспеціалізована допомога.

За три роки правління Януковича-Азарова громадяни України відчули всі «принади» їхніх реформ.

Та, певно, найбільш блюзнірською є медична реформа у сільській місцевості, яка, по суті, зведена до «оптимізації», тобто, скорочення лікарняних закладів, лікарів, ліжкомісць.

Такий підхід у багатьох сільських населених пунктах позбавляє громадян права на медичну допомогу.

Я умисно пропустила слово «безкоштовну», як це гарантує Конституція України, бо безкоштовної медицини в Україні давно немає. З’явився навіть такий анекдот: «Якщо ви прийшли в лікарню без грошей, будьте здорові!»

Але несусвітня «оптимізація» в селах, де живе переважна більшість пенсіонерів, де жахливий рівень безробіття і безгрошів’я, де часто немає регулярного сполучення з районним центром, де самотні люди не можуть навіть на два дні кинути корівчину чи порося, робить для них медичний заклад недосяжним, а значить, прирікає людей на смерть від хвороб.

Навіть звичайна крапельниця чи укол від високого тиску тепер є великою проблемою.

Приміщення Опішнянської районної лікарні відносно «молоде» - усього 16 років. Селище будувало лікарню методом народної будови: і робітники місцевих підприємств, і вчителі з учнями.

- Ми до глибини душі обурені варварством, з яким понівечена споруда, і яке невдовзі призведе до його повної руйнації - з болем говорила депутат Опішнянської селищної ради Валентина Боброва. – Нам обіцяли, що тільки на зимовий час з метою економії коштів на енергоносії другий поверх переводять на перший.

Але зараз виявили, що другий поверх повністю непридатний для повернення туди кабінетів лікарів, палат і маніпуляційного кабінету, бо розкурочений: зрізані радіатори опалення й труби, вирвані двері з коробами, з підлоги знятий лінолеум, купи битої цегли, зникли бойлери і т.д.

Ще й з’ясовується, що це називається «реконструкцією» другого поверху, на яку були виділені кошти з районного бюджету, і за чий кошт він буде відновлений!..

Те, у що перетворена лікарня внаслідок «оптимізації» й "ущільнення", не описати й у страшному сні: по три-чотири лікарі приймають дорослих і дітей у одному кабінеті, до яких величезні черги в період епідемії, пацієнти лежать у коридорах, відсутні аварійні виходи.

Офіс» «швидкої допомоги» - це стіл у коридорі, тут же документація й ліки, які повинні зберігатися під сімома замками.

Житель Опішні Анатолій Омельяненко у своєму виступі сказав, що з 1 січня ц.р., коли на базі Опішнянської лікарні була створена амбулаторія сімейної медицини, громада відчула суцільне погіршення якості та ефективності надання медичної допомоги жителям селищної ради та навколишніх сільських рад.

Інший опішнянин Василь Бондаренко розповів про випадок із його сусідом. Швидка на виклик не виїхала. Свого хворого сусіда він змушений був відвезти до Зінькова за 40 кілометрів своїм автомобілем, а потім ще й привезти лікаря-рентгенолога та хірурга.

А робітник Солохівського промислу А.Ширай розказав, як «швидка допомога» вимагала з нього 150 гривень за приїзд, посилаючись на відсутність коштів на бензин.

Тож присутні на громадських слуханнях одноголосно проголосували: визнати реорганізацію Опішнянської районної лікарні такою, що проводиться з численними порушеннями, а також такою, що іде всупереч інтересам громади, без попереднього погодження.

29 квітня ц.р. й сесія Оішнянської селищної висловилася проти реформуваня місцевої лікарні.

Питання Опішнянської лікарні розглядалося й на останній сесії Зіньківської районної ради.

Як зазначила депутат райради від Опішні Людмила Сиволага, у грудні минулого року керівництво спонукало їх ухвалити рішення про реорганізацію Опішнянської районної лікарні, мовляв, це проста формальність, а потім розберемося.

Так завжди кажуть, коли хочуть «протягти» якесь непопулярне рішення.

Однак зараз воно вилилося у бунт громади, бо «покращення» від Азарова та Януковича «дістало» простих людей, які зібрали вже понад тисячі підписів проти реформування лікарні.

Житель Попівки пенсіонер Анатолій Устименко запитував від імені громади (бо людям до цього часу ніхто достеменно не пояснив): чи зміняться функції лікарні у новому її статусі, чи відбудеться зменшення кількості та якості медичних послуг, які перспективи лікарняного закладу.

Але відповіді на свої прості запитання не отримав.

Заступник голови Зіньківської райради Сергій Нерозя сказав на сесії, що від цієї медичної реформи плаче вся Україна, але така команда згори, тож змушені її виконувати.

Здивував усіх голова Зіньківської РДА Олександр Терещенков, який ні сіло, ні впало, почав в усьому звинувачувати… свободівців, які, на його думку, й «колотять» питання реорганізації лікарні, як вони «колотили» питання встановлення в Опішні пам’ятника Шевченкові й піаряться перед виборами опішнянського селищного голови.

Щоправда, Анатолій Устименко, голова ініціативної групи з встановлення погруддя Кобзаря в Опішні, поставив брехуна-регіонала на місце.

На сесіх райради створена комісія з депутатів та представників громадськості, яка вивчить питання наслідків реорганізації Опішнянської лікарні та вандалізму на її другому поверсі.

В.о. головного лікаря Зіньківської ЦРЛ Віра Водолага у телефонній розмові запевнила мене, що у зв’язку з такою бурхливою реакцією населення на реорганізацію лікарні в амбулаторію сімейної медицини буде зроблено все, щоб зберегти весь медичний персонал і обсяг медичних послуг, які надавалися раніше.

«На жаль, керівні районні медики швидше видають бажане за дійсне, - переконана в.о. опішнянського селищного оголови Світлана Педченко. – Бо чимало працівників лікарні вже пішли на біржу. Щось обіцяють тільки через те, що не чекали такого спротиву від людей, думали, що все пройде тихенько. Але ми не зупинимося у відстоюванні своїх прав».

- М’яко кажучи, дивно, що не проаналізувавши й не зробивши висновки щодо незавершеного ще експерименту з медичної реформи, який провадили у трьох областях України та столиці, - коментує ситуацію народний депутат свободівець Юрій Бублик, - Кабмін силоміць, не питаючи згоди громад, поширив його на всю Україну. Адже за 20 років в Україні населення зменшилося на 7 мільйонів чоловік і процес переважання смертності над народжуваністю триває не в останню чергу через відсутність коштів у громадян на підтримку свого здоров’я. Про операції чи онкохвороби, на лікування яких потрібні десятки й сотні тисяч гривень, я просто мовчу - такий діагноз для людей із пенсією в 1000 чи зарплатою в 1500-2000 гривень автоматично є смертним вироком, не кажучи про жахливе безробіття на селі.

- Але коли жителів сільської місцевості позбавляють доступу до простої медичної допомоги – це вже злочин, - вважає депутат. - Біло блактина влада каже, що немає у бюджеті коштів і в той же час щороку виділяє собі, коханим, сотні мільйонів гривень на лікування у Феофанії. Дуже добре, що опішнянська громада показує приклад у захисті своїх інтересів.

Про автора

Людмила Кучеренко

Людмила Кучеренко

Президент Полтавського обласного медіа-клубу

302
Останні публікації:

Полтавщина:

Наш e-mail:

Телефони редакції: (095) 794-29-25 (098) 385-07-22

Реклама на сайті: (095) 750-18-53

Запропонувати тему