Сталінська цензура «відпочиває» від цензури по-полтавськи

1 квітня в комунальній інформаційній агенції «Новини Полтавщини», що знаходиться в самій облдержаміністрації, провели свою прес-конференцію начальник облуправління культури Геннадій Фасій та директор обласного драмтеатру Олексій Андрієнко.

До речі, 29 березня відбувся «круглий стіл» з обговорення конфліктної ситуації в театрі, на який наполегливо запрошували прийти і Фасія, і Андрієнка, і віце-губернатора, що курирує гуманітарну сферу, Валерія Пархоменка, але вони проігнорували цей захід, на якому й хотілося почути обидві сторони конфлікту.

І помічники-консультанти народних депутатів Юрія Бублика та Сергія Капліна спеціально організували "круглий стіл" у такому місці, до якого відкритий доступ, а не в режимному об"єкті, яким є облдержадміністрація, куди без перепустки не зайдеш.

Щоправда, не все вийшло так, як задумували Андрієнко та Фасій. А задумували вони вочевидь навішати журналістам локшини на вуха за відсутності другої сторони конфлікту.

Однак і художньому керівнику театру Олексію Коломійцеву, і актору Богдану Чернявському вдалося прорватися крізь міліцейський кордон і донести до прес-корпусу свою точку зору.

Те, що розповідали Фасій з Андрієнком, було таким «невнятным», що журналістам дуже важко з трьох мішків гречаної вовни виокремити бодай крупинки суті.

Ось деякі цитати: «ми дали йому потужний старт, а він не виправдав наших надій», «так історично склалося, що директор театру керує й творчою частиною», «він почав ставити занадто багато спектаклів», «чотири спектаклі Коломійцева заборонили, бо перспективний план роботи театру не був підписаний начальником управління культури» (а в чому вина худкерівника?).

Фасій і Андрієнко закидали Коломійцеву, що його спектаклі найменше користуються популярністю у глядача й не приносять театру прибуток, а бухгалтерські дані це спростовують.

Богдан Чернявський (треба віддати належне його громадянській мужності, адже він підлеглий О.Андрієнка, який продемонстрував, що може «сплести личаки» не лише простому актору, а й художньому керівникові) розповів про схеми при розповсюдженні квитків, при яких будь-який спектакль можна і «забалотувати», і зробити аншлаговим.

У кінці директор театру взагалі опустився до обговорення позаробочого життя Коломійцева.

Окремо хочеться сказати про керівника КІА «Новини Полтавщини» (тобто, агенції, яка існує на гроші платників податків, але де останні два роки цензура розквітла махровим цвітом) Наталію Очкань, яка мало зі штанів не вистрибувала, щоб затулити рота Коломійцеву та Чернявському, котрі намагалися донести до журналістів правду про ситуацію в театрі.

Враження від прес-конференції Фасія й Андрієнка – просто гнітюче! Хіба може Полтава називатися духовною столицею України після такого бруду, коли в найбільшому осередку культури розгорнуті репресії, а точніше, справжня війна проти безперечно талановитої людини О.Коломійцева, в яку втянутий весь колектив.

Я не можу збагнути, як народний артист України Василь Голуб (разом з трьома іншими народними – Скакуном, Ножиновою та Поповим) може підписати листа проти О.Коломійцева після того, як в лайт-опері «Легенда про Тараса» Олексій дав йому головну роль – Тараса Бульби, про яку, як Василь Григорович сам казав, мріяв усе життя.

Мабуть, правильно сказав художник з європейським іменем, драматург і літератор полтавець Олег Мінгальов: «Треба гнати Фасія і Андрієнка з культури взагалі!»

Адже не встигли полтавці оговтатися від всеукраїнського скандалу з постановкою у полтавському театрі українофобського спектаклю «Фортеця», як маємо інший: заборона Андрієнком прем’єри антисталінського спектаклю Дмитра Шостаковича «Антиформалістичний райок», яка стояла у репертуарній афіші на 29 березня, а заодно він своїм наказом заборонив (вдумайтеся, такого не було за всю історію театру!) репетиції ще трьох постановок Олексія Коломійцева.

Іншими наказами скасована посада художнього керівника театру (через два місяці О.Коломійцеву урочисто вручать трудову книжку) та змінений склад художньої ради, з якої виведена навіть заступник начальника облуправління культури Валентина Вождаєнко (!), а керівником сам себе призначив директор Андрієнко. Хоча у чинному Статуті театру чітко вказано, що худраду очолює художній керівник (і це в рамках здорового глузду).  Директор же повинен технічно забезпечити творчий процес, продати квитки, купити реквізит і т.д.

Хто такий Андрієнко проти Шостаковича, щоб забороняти в Полтаві всесвітньо відомого класика? Пігмей проти велетня! А туди ж, бо член Партії регіонів і має підтримку в ОДА!

Сталінська цензура «відпочиває» від цензури по-полтавськи, бо у 1933 році Лесю Курбасу принаймні дозволили показати прем’єру спектаклю «Маклена Граса», а потім влаштували політичне судилище й відправили на Соловки, а у 37-му разом з цвітом української інтелігенції розстріляли в урочищі Сандармох.

Через 80 років у Полтаві Коломійцеву навіть не дозволили показати прем’єру.

Якесь дежавю...