Ромська дівчина з Полтавщини отримала стипендію Євросоюзу

Уже кілька років Ромський освітній фонд (РОФ) щовесни оголошує стипендіальну програму для циганських дітей країн Європи, які хочуть навчатися чи вже навчаються у середніх спеціальних та вищих навчальних закладах.
І щороку, коли Міжнародний фонд «Відродження», який адмініструє цей конкурс в Україні, повідомляє про початок відбору, я починаю обдзвонювати ромські громади Полтавщини й агітувати, щоб їхні діти подавалися на цю програму. Адже серед ромів не так багато мають середню освіту, не кажучи про вищу, через що цей народ погано інтегрований у суспільство. А Ромський освітній фонд якраз дає унікальну можливість отримати кошти Євросоюзу на оплату навчання.
З незрозумілих для мене причин полтавські роми жодного разу не виявили зацікавленості до програм РОФ. Так, треба зібрати пакет документів, але ж ці невеликі зусилля варті того, щоб зекономити на оплаті за навчання за цілий рік, тим більше, що бюджет далеко не кожної циганської сім’ї може витримати таке навантаження і є непоодинокі випадки, коли через відсутність грошей у батьків діти змушені припиняти навчання й не отримують заповітного диплома.
Втім, цієї весни нарешті з’явилася перша ластівка. Ромка Сніжана Молокова, котра навчається у Лубенському медучилищі, наважилася спробувати отримати стипендію. Цілий день ми витратили на написання необхідних документів та заповнення заявки on-line. Потім влітку дівчина їздила на співбесіду в Київ.
Я дуже пораділа за Сніжану, коли у жовтні надійшло повідомлення, що вона стала стипендіаткою Ромського освітнього фонду й матиме змогу сплатити за навчання на четвертому курсі медучилища.
19-річна Сніжана – напівсирота. Її батько помер, коли дівчинці було три роки. Мама сама «піднімала» двох доньок. Зараз вона пенсіонерка, дуже хворіє, тож фінансова ситуація в сім’ї досить складна.
Ось як Сніжана написала в творі-есе, який додається до заявки, про свою мрію стати лікарем.
«Я з дитинства мріяла лікувати або тварин, або людей. Мама мене аж лаяла, коли я приносила додому то травмоване кошеня, то скалічену пташку й намагалася допомогти. Однак, в 11-му класі я остаточно визначилася, що хочу стати лікарем, адже це одна з найгуманніших у світі професій. До того ж, у мене це, мабуть, спадкове, бо мій дідусь Василь Максимович Лук’янов, що до війни проживав у с.Великому Пирятинського району на Полтавщині, лікував і худобу, й людей, знався на травах, знав чимало молитов-заговорів.
Для цього я спочатку вступила до Лубенського медичного училища на спеціальність «медична сестра». Після його закінчення маю бажання вступити до Української медичної стоматологічної академії у Полтаві на спеціальність «стоматологія».
Хочу стати гарним спеціалістом, допомагати хворим людям стати здоровими, і в першу чергу моїм рідним. Адже працювати за улюбленим фахом є справжнім щастям…»
Вірю, що така цілеспрямована й розумна дівчина, як Сніжана Молокова, обов’язково досягне мети. Навесні 2013 року вона знову спробує отримати стипендію Ромського освітнього фонду на навчання на першому курсі медакадемії.
Є надія, що приклад Сніжани наслідуватимуть й інші ромські діти й наступної весни подаватимуть заявки до стипендіальної програми.