У що вірять християни?
Символ, в первісному значенні, ― це певна річ, за допомогою котрої пізнається якась правда про власника-носія цієї речі. Це могла б бути монета або дощечка з написом, розрублена навпіл. Кожна половинка цієї дощечки відправлялася іншій особі. Через багато років ці особи, або їхні нащадки, могли зустрітися, скласти половинки докупи, і так дізнатися, що то дійсно представники тих, хто багато років тому розійшлися.
Символ частенько плутають зі знаком. Символ лише інформує про правду, знак ― представляє правду присутньою.
Наприклад, коли людина носить значок університету, то лише розповідає, що вона є випускником цього університету, це ― символ.
Дорожній знак ― поворот направо ― говорить, що тут дійсно є поворот.
Християни мають свою символіку, за допомогою котрої визнають один одного. Найголовніший символ християн так і називається ― Символ Віри Христової. Кожен християнин має його знати і розуміти. В латинській мові це слово ― кредо. Звідси пішло прислів'я «Яке твоє Кредо?».
Спробуймо потроху розібрати кожне слово нашого Символу ― Кредо.
Вірую
Першим словом «Символу Віри Християнської» є слово «Вірую».
Що означає це слово та яке значення має в житті людини?
Багато людей у наш час взагалі вважають себе не здатними до віри, вважають, що це поняття стосується лише релігії.
Насправді, здатність вірити є частиною людської природи, що забезпечує людському роду домінування на планеті Земля серед усіх видів живих істот. Якщо тварини передають знання та вміння через інстинкти, то люди передають знання та вміння за допомогою навчання. Найголовнішим елементом здатності до навчання є вміння вірити.
Це можна продемонструвати таким прикладом.
Якщо малюк, що пішов до 1 класу, не буде мати здатності вірити, то не зможе навіть вивчити написання відомого речення: Мама мила раму. Позаяк, перш ніж написати чи прочитати, дитині необхідно повірити, що «м» ― це «м», «а» ― це «а», «л» ― це «л» і так далі. Повірити мусить безумовно, часто навіть під послухом чи примусом. І тільки після того зможе перевірити на практиці свою віру, прочитати або написати. Так, віра-довір’я до вчителя дає дитині нові можливості. Віра випереджає знання.
Тому віра як феномен ― це інструмент пізнання.
В християнському розумінні віра є засобом пізнання речей невидимих, що перевищують звичайний розум. І тут також подібна на механізм пізнання. Спочатку треба повірити, тоді можна пізнати правду про речі невидимі.
Це вольовий крок, і він є початком процесу пізнання Бога. Тому що після цього кроку потрібно почати практикування віри, розвивати її.
Саме тому слово «Вірую» стоїть на початку «Символу Віри Християнської».
Можна сказати: «А для чого мені віра, я й так без неї проживу». Що ж тут зробиш. Подібно як дитина впирається і не хоче вчити абетку, не навчається читати та писати. Тому її знання про світ і себе будуть обмежені і неповні. Зрештою, є люди, що вважають Землю плоскою, а Всесвіт ― вічним.
