27.05.2016 | 11:32

Нотатки з Львівського медіафоруму: «Усе, що нам потрібно — це комп’ютер і двісті гривень»

26 травня розпочався IV Львівський медіафорум. Цього року журналісти та медійники з усієї країни з’їхалися у місто лева, щоб «пояснити світ через медіа» — саме так звучить тема 2016 року.

За п'ять хвилин - відкриття Львівського медіафоруму-2016 За п'ять хвилин - відкриття Львівського медіафоруму-2016

Львівський медіафорум — це не лише можливість послухати та обговорити розвиток засобів масової інформації в Україні та світі, чи навіть повчитися у майстрів журналістики з передових видань (New York Times, The Guardian, MediaStorm) та університетів світу. Це спосіб знайти однодумців і розширити горизонти, поділитися досвідом. Скажімо, цього року у заходах бере участь 700 журналістів з 11 країн світу. Як таке можна пропустити?

Подію відкрив Ян Томбінський — голова представництва Європейського Союзу в Україні. Він наголосив, що засоби масової інформації існують в першу чергу для суспільства і тому повинні бути підзвітними саме людям. Йдеться не лише про обов’язок говорити правду, але й про елементарну відкритість джерел фінансування та особливо інформації.

Відкриття. Говорить Ян Томбінський Відкриття. Говорить Ян Томбінський

Традиційно на відкритті медіафоруму взяв слово мер Львова Андрій Садовий. Це, до речі, варто перейняти політикам і з інших регіонів: його виступ був цілком аполітичним і незвичним для такого заходу, зате багатьом запам’яталося те, що він говорив. «Лікарі складають клятву Гіппократа, а у вас, журналістів, є своя клятва — святий обов’язок казати правду», — сказав мер Львова.

Від організаторів виступали також голова «MyMedia» Майкл Андерсен (організація з розвитку ЗМІ, що працює у 7 пострадянських країнах), представник Посольства США (сам Джеффрі Пайєт обіцяв приїхати наступного дня), представниця Посольства Великобританії Шавлін Улін, представниця ОБСЄ Марина Безкоровайна. Слово Майкла Андерсена містило, як він каже, «елементи стриптизу»: голова «MyMedia» зняв сорочку, під якою у нього була футболка з гербом України. А потім зняв і її, щоб показати іншу майку — з рекламою документального фільму «Ефект Майдану» (про це — пізніше).

Важко піти з порожніми руками з медіафоруму (листівки можна надсилати відразу звідти) Важко піти з порожніми руками з медіафоруму (листівки можна надсилати відразу звідти)

Нововведення цьогорічного ЛМФ — робота зі slido.com. Ця система створена для конференцій і дозволяє ставити питання спікерам прямо по ходу, а вони відповідатимуть на них під кінець дискусій. Те що треба для інтровертів і чудова альтернатива «запискам із залу».

Дитячий садочок на Львівському медіафорумі Дитячий садочок на Львівському медіафорумі

Що порадувало журналістів-батьків, то це те, що на медіафорумі був дитячий садочок, до якого можна було відправити своїх чад від 0 до 14 років. Одним словом, організатори зробили так, що навіть аргумент «дітей нема з ким лишити» не працював, якщо ви не їдете на медіафорум.

Але найважливіший елемент ЛМФ — це, звісно ж, екран біля сцени, куди транслюється все, що в «Twitter» пишуть з хештеґом #lmf2016.

Слідкуйте у Твіттері за хештеґом #lmf2016 Слідкуйте у Твіттері за хештеґом #lmf2016

Кінець таємницям?

Найцікавіша сесія, яку нам пощастило відвідати першого дня, — це дискусія про розслідувальну журналістику в Україні. Спікери — Наталія Седлецька («Схеми»), Денис Бігус («Наші гроші»), Анна Бабінець та Дмитро Гнап («Слідство.info»).

Наталя Седлецька цілком заслужено могла б стати обличчям сучасної розслідувальної журналістики в Україні. Вона працювала у «Yanukovichleaks» — команді, що розбирала документи, залишені Януковичем після втечі. А потім запустила на «Радіо Свободі» проект «Схеми» — ці передачі можна подивитися у ефірі «UA:Перший». На медіафорумі Седлецька розповіла нам про внутрішню кухню «Схем» та корупцію. По-своєму вони зайняли нішу в Україні: розкривають корупцію серед топових високопосадовців. Седлецька каже, що їм хочеться робити сюжети про дуже важливі речі. Наприклад, про «кулуарщину». Вона вважає, що журналісти повинні виносити такі питання у першу чергу. Наприклад, розповіла, як її колега по «Схемах» Сергій Андрушко напередодні відставки Яценюка стояв на вході у Кабмін і фіксував, хто туди входить і наскільки затримується. Це і є кулуарщина.

Наталія Седлецька (Схеми) Наталія Седлецька (Схеми)

Або як проходить переатестація суддів. Або про те, як працюють так звані «куратори» — «смотрящіє» над маріонетками-посадовцями. Седлецька каже, що у них є величезний досі не опублікований архів даних, і чинні правоохоронні органи вивчають їхні попередні матеріали.

— Але влада в основному ігнорує результати журналістських розслідувань, — додає Наталя. — Більше того, проти журналістів розгортається кампанія. Зламані телефони, прослуховування — усе це робиться, щоб маргіналізувати журналістику, помножити професію на нуль.

До речі, Седлецькій сьогодні вручили премію імені Олександра Кривенка «За поступ у журналістиці».

Дмитро Гнап розповів про досягнення українських журналістів-розслідувачів і про інструменти, які тепер доступні кожному в нашій країні — бери і розслідуй. Наприклад, сайт «Посіпаки», який створило «Слідство.info» та «Наші гроші».

Дмитро Гнап (Слідство.info) Дмитро Гнап (Слідство.info)

— Розслідувальна журналістика потребує молодих, розумних, небайдужих людей, — каже Гнап. — Такого про себе в соцмережах начитаєшся — але люди дякують.

— Так, запрошуємо молодих журналістів освоювати розслідування, — додає Денис Бігус. — Ми змінюємо Україну.

Взагалі, якщо вірити Гнапу, в нашій державі є лише два правоохоронні органи, які справді працюють: НАБУ та журналісти-розслідувачі. І це, знаєте, багато пояснює.

Анна Бабінець розповіла про участь у «The Panama papers». У наших ЗМІ багато про це говорили, у соцмережах — ще більше, але до того, як вона розповіла про цей проект сама, я, чесно кажучи, не до кінця розуміла, скільки всього лягло на її плечі.

Анна Бабінець (Слідство.info) Анна Бабінець (Слідство.info)

По-перше, з України у проекті «The Panama papers» брало участь лише два журналісти, і одна з них — Анна Бабінець. Проект тривав цілий рік. Тобто, 400 журналістів з усього світу цілий рік робили усе можливе, щоб знайти правду і водночас не допустити витоку інформації. Приховували це від друзів та рідних. Гадаю, це дуже складно. У базі є близько 20 українців — колишні та діючі політики і посадовці. Також були там і бізнесмени, але Бабінець каже, що там нема конфлікту інтересів, а отже, розслідування зосередили саме навколо посадовців.

— Перший, кого ми там почали шукати — це Порошенко, бо він голова держави, — пояснює Анна Бабінець. Для кожної країни був свій час публікації, і для України це було 3 квітня.

Денис Бігус розповів про роботу «Наших грошей» та їхні досягнення. Якщо коротко, то вони працюють, але всім (себто, владі) начхати.

Денис Бігус (Наші гроші) Денис Бігус (Наші гроші)

— Не знаю, як донести меседж, що «державні гроші» — це власне гроші громадян, — каже він.

Однією з основних проблем розслідувальної журналістики, окрім раніше названих його колегами, він називає не лише нестачу свіжої крові, але й брак освітньої журналістики. А проблема українського законодавства — надмір формальностей. Якщо іноземний журналіст захоче розслідувати щось в Україні, то заплутається в довідках. Але Бігус не зневірюється:

— Приходьте в розслідувальну журналістику. Сьогодні усе, що вам для цього потрібно, — це комп’ютер і 200 грн на реєстри, — каже він.

Ефект Майдану

Увечері ми мали вибір: піти на презентацію книги Міхаіла Зигаря («Slon.ru») «Вся кремлевская рать» про найближче оточення Путіна чи на перегляд фільму «Ефект Майдану», який знімали у 7 пострадянських країнах під керівництвом «MyMedia»: Україна, Росія, Молдова, Білорусь, Азербайджан, Грузія та Вірменія.

Документалка виявилася надзвичайно цікавою.

До перегляду нам роздали опитувальник: у якій із семи країн, на нашу думку, найближчим часом розпочнеться свій майдан. 21% присутніх сказали, що… в Україні. Близько 19% — у Росії, трохи менше — десь порівну — 14% — у Білорусі чи Молдові. Найменше людей вважають, що майдан буде у Грузії.

У фільмі ж відображені зовсім інші настрої. І, гадаю, після перегляду багато хто з цим погодиться. Якщо коротко: майдану в Україні не буде. В Росії також малоймовірно. Грузини хочуть прийти до кращого майбутнього лише законним шляхом, і тут є певна подібність з українцями — 20% Грузії окуповано росіянами. Білоруси й самі не вірять у можливість майдану в Мінську, як і азербайджани та вірмени — у своїх столицях. Видається, що єдина країна, у якій назрівають протестні настрої — це Молдова.

На щастя, творці фільму виклали його у відкритий доступ.

Эффект Майдана (2016) / полная версия / Документальный фильм HD Эффект Майдана (2016) / полная версия / Документальный фильм HD

Попереду нас чекає другий день Львівського медіафоруму. Якщо у вас є доступ у Твіттер, слідкуйте за теґом #lmf2016.

Про автора
Катя Кролевська
Медіа менеджер
Катя Кролевська
19
Останні публікації