Розмір тексту

Памфіл Юркевич та російська інтелігенція

Після заборони у 1850 році Миколою I, викладання філософії в університетах Російської імперії, її вивчення відновлюється Олександром II лише у 60-х роках. Допомагав росіянам налагодити цей процес, наш український філософ - Памфіл Юркевич - професор філософії Київської духовної академії (1826 – 1874 рр.),- народився в с. Ліпнява Золотоноського повіту на Полтавщині (нині Черкащина), закінчив Полтавську духовну семінарію ).

Памфіл Юркевич, виявився в Російській імперії єдиним «достатньо філософськи підготовленим, щоб посісти без попереднього закордонного відрядження університетську кафедру».У вищих учбових закладах Москви він читав курси історії філософії, логіки, психології, педагогіки, а від 1869 р. і до смерті виконував обов’язки декана історико-філологічного факультету Московського університету.

В 1859-1861 рр. Памфіл Юркевич у Москві публікує п’ять філософських праць. Одна з них, - «З наук про людський дух», яка була відгуком на публікацію в журналі «Современник» відомого твору М.Чернишевського «Антропологічний принцип в філософії».

Як і Сковорода, Юркевич переконаний, що таємниця людини знаходиться в її серці. Розум без серця породжує холодну і неживу моральність, що не може замінити справжньої моральності, заснованої на сердечності й любові.  

У відповідь на критику Юркевичем матеріалістичного напряму в філософії М. Чернишевського, останній розпочинає ганебну кампанію погроз, наклепів, образ.

Дмитро Чижевський, характеризуючи духовну атмосферу, що оточувала  Юркевича в Москві, зазначав:«З незрозумілих причин матеріалізм вважався на ті часи зв’язаним з радикалізмом політичним. Цього було досить, щоб уся прогресивна російська журналістика, в цей період максимальної філософської некультурності, накинулася на Юркевича, як на політичного ворога. Цю полеміку, що розпочав Чернишевський, важко назвати інакше, як хрестовим походом темноти і некультурності, яка, не маючи сили боротися з думкою силою думки, підмінила полеміку лайкою, брехнею і особистими нападами» ( щось подібне  спостерігаємо в коментарях на ІВ « Полтавщина». Невже це нащадки Чернишевського?).

Так російська інтелігенція віддячила українському  професору за відродження філософської культури в Росії.

Сам Памфіл Юркевич з гіркотою і душевним болем писав: «Наша епоха перебуває, дійсно, в прямій протилежності з середньовічною. Дуже часто трапляється, що нині в ім’я цілком невинних природничих наук переслідують і піддають тортурам людину за її любов до істини духу, як колись поважні інквізитори піддавали  тортурам і переслідували її в ім’я Христове за її любов до істин природознавства…».

Схвальне ставлення російської інтелігенції до імперської політики Путіна свідчить про те, що в її свідомості нічого не змінилося,- «воз и ныне там». Дасть бог, колись прозріють.

Про автора

Дмитро Хрістов

Дмитро Хрістов

Магістр філософії Тартуського університету

14
Останні публікації:

Полтавщина:

Наш e-mail:

Телефони редакції: (095) 794-29-25 (098) 385-07-22

Реклама на сайті: (095) 750-18-53

Запропонувати тему