14.07.2014 | 16:31

Примари сталінізму

Призрак бродит по Росии,призрак сталинизма

Агресія Росії проти України - це війна радянського минулого, в його найгіршому варіант – сталінізму, з правом українців обирати європейське, цивілізоване майбутнє. Сталінізм, знов опанував уми росіян, завдяки наполегливій праці режиму Путіна. Зараз, Росія намагаються розповсюдити вплив цієї зарази на пострадянський простір та відродити сталінську імперію зла.

Американський історик Норман Наймарк у своїй книзі «Геноциди Сталіна» пише: «Нацистська система ї система, яка існувала в Радянському Союзі, були побудовані на ненависті. Не було б Сталіна чи Гітлера, були б інші люди, які б чинили масові злочини».Сталінізм переродився непомітно в російський фашизм. Ось, деякі його прояви:

Голодомор. Людство не знало ефективнішої системи знищення людей, аніж та, яку було реалізовано в Україні взимку 1933 року. «Якою була б цивілізація, якби не Сандармох…» (Оксана Забужко). Сандармох – це урочище в Карелії поблизу Медвежєгорська де в  таборі,  у листопаді 1937 року було розстріляно 1111 безневинних людей(на честь 20-і річниці жовтневої революції), серед яких були: Лесь Курбас, Микола Куліш, Микола Зеров, Валер’ян Підмогильний, Матвій Яворський - цвіт української інтелігенції. До 1930 року в Україні друкувалося 259 письменників, а після 1937-го залишалося 36-заляканих, зламаних ї переконаних у катівнях НКВС…, лише 7 із 259 померли своєю смертю. Це лише письменники.  Майже на 14 млн. чоловік зменшилося за роки Другої Світової війни населення України. Сучасна Росія: «У 1991р. в Чечні було зареєстровано 1 млн. 300 тис. мешканців, а в 2001 році – лише 574 тисячі. З 420 населених пунктів 360 були знищені. Під час обох «чеченських кампаній»(АТО) загинуло 340 тис. людей, в т.ч. 21 тис. дітей, безвісті зниклими вважають 52 тис. людей» («Україна молода» від 03.11.2006 р.). Хиба це не сталінізм? Росії, останні десятиріччя  живе під гаслом «Назад до СРСР»,  значна частина населення сумує  за Сталіним. Британський аналітик Джеймс Шерр за рік до Майдану 2014 р. висловив пророчу думку: «Росія – розумна, горда країна в стані занепаду. Якщо не дай Бог в Україні виникнуть внутрішні заворушення, немає певності у тому, що Росія виявить мудрість, щоби триматися подалі від цього» (г.»День» № 33–34 від 23.02.2013 р.)

 Росія  мудрості не виявила, – здійснила підлу, повзучу агресію.   

       Небезпека повернення сталінізму залишається. Україні необхідно приймати державну Програму, щодо ліквідації наслідків  сталінізму в свідомості людей, в гуманітарній сфері – від змін у навчальних програмах шкільної та вузівської освіти до заборони КПУ, знесення пам’ятників Леніну та іншим вождям тоталітарного режиму, зміни радянської топоніміки, перейменування назв вулиць і підприємств, створення  нової духовної  аури в суспільстві, яка б відповідала український історії, звичаям,  культурі, літературі,  українському менталітету.

Зверніть увагу на те, як швидко відродилися і  запрацювали сталінські атрибути на Донбасі: спочатку – поява маленьких, але дуже небезпечних вождів сталінського типу, потім почали з’ясовувати між собою стосунки (арешт самопроголошеного мера Слов’янська – Пономарьова, розбірки між бандформуваннями, тощо), відродженняНКВС, СМЕРШу, польові суди,  заручники, катування, гвалтування, мародерство.

.Російсько-український режисер Валерій Балаян, ще  у 2010 році на кінофестивалі у Вістбадені (Німеччина) показав кінофільм «Любите меня  пожалуйста», в якому дослідив коріння фашистської ідеології в Росії. Як червона зірка радянського періоду перетворилася на фашистську свастику?

 Режисер навів чимало вражаючих цифр: за даними правозахисних організацій, приблизно половина неонацистів та скінхедів світу живе в Росії. Їхні гасла підтримує 70% населення країни (невипадково агресію Росії в Україну підтримує така ж кількість).

На думку Балаяна, це означає можливість швидкої національної катастрофи Росії. З’ясувалося, що під маскою легальних політичних організацій націоналістичного спрямування пригрілися бойові організації, які вбивають людей, ані трохи не вагаючись (за рівнем убивств на 100 тис. населення Росія в сорок разів перевищує європейські показники), а певна частина російського чиновництва близько спілкується з лідерами нацистів. Сьогодні ці мерзотники розгулюють містами і селами  Донбасу з  російською зброєю.

Агресія проти України –це початок катастрофи для Росії.

Український журналіст-мандрівник Микола Хрієнко, який подолав пішки десятки тисяч кілометрів  територією Росії, був вражений побаченим за Уралом: «…в Росії страшенний занепад. Зменшення кількості слов’янського населення. Йде окитаювання  далекосхідних територій. Північні регіони обезлюдненні. Багато міст вже взагалі не існує, вони - як Чорнобильська зона».

Щоб відвернути власний народ від цих проблем та відчути справжню «велич» Росії  Путін продукує ненависть до всього цивілізованого світу і  шукає ворогів, неважливо, – справжніх чи уявних. Ці  вороги живуть по всьому світу: в США, З.Європі, Польщі, Грузії, країнах Балтії, Молдові, найбільше їх виявилося в Україні.Особливо небезпечними є ті хто без дозволу Путіна, виявив бажання бути незалежними, мати власну історію ,культуру, традиції, героїв, які не збігаються з «генеральною лінією» у  Кремлі. Якщо в Росії в ряди національних героїв стали – Олександр II, Микола II, Денікін, Колчак, Каледін, то в Україні продовжують лякати людей Мазепою, Петлюрою, Бандерою, а сьогодні «правим сектором» й тими ж  бандерівцями.

Визнаючи, що Сталін убив мільйони людей, керманичі Росії говорять: «Сталін був великим менеджером, і завдяки йому ми перемогли у війні». Ось ціна сталінізму: з 1917 по 1959 роки комуністичним режимом було знищено 110,7 млн. людей (опубліковано в «А і Ф» №13 за 1990 р.). Сталінізм так просто не зникне з нашого життя.

 «Сталінізм мутує, підлаштовується під нашу подобу і знову приходить до нас» -( Л.Івшина   - г. р.  газети «День»).

Події в Криму ї на Донбасі свідчать про те, що ї в ХХ1 столітті людство  не застраховане від нового Сталіна чи Гітлера. Сталінізм як і фашизм є породженням ленінізму.

 Один з видатних філософів ХХ ст. Микола Бердяєв (народився і навчався в Києві) в своїй книзі «Истоки и смисл русского коммунизма» ретельно дослідив цей зв’язок: «Ленін анти гуманіст, як і анти демократ. В цьому він людина нової епохи, не тільки комуністичних, а і фашистських переворотів. Ленінізм – це вождізм нового типу. Він висуває вождя, наділеного диктаторською владою. Такий тип вождізму наслідують Муссоліні ї Гітлер. Сталін буде закінченим типом вождя – диктатора,…сталінізм дуже схожий на фашизм». Вождями такого типу були й Чаушеску, Милошевич, Хусейн, Каддафі. Починаючи з Леніна, ніхто з них не помер своєю смертю. Бог не пробачив їм їхні злочини проти людства.  Путін обрав шлях сталінізму свідомо. Бог йому суддя.

Без подолання агресії на Донбасі і сталінізму в свідомості людей та  побудови сучасної, демократичної політичної системи влади в Україні,  ризикуємо знов  відродити сталінську систему. Маю надію, що цього вже не станеться. На останок пропоную уривок із віршу російського поета Бориса Чичибабина присвячений сталінізму «Клянусь на знамени  веселом» («Нева»№ 5-1989 р.):  

А в нас самих, труслив и хищен , не дух ли сталинский таится, когда мы истины не ищем, а только нового боимся?

Я на неправду чертом ринусь, не уступлю в бою со старым, но как тут быть, когда внутри нас не умер Сталин?                                                                                                                              

Про автора
Дмитро Хрістов
Магістр філософії Тартуського університету
Дмитро Хрістов
14
Останні публікації