21.04.2015 | 18:39

Службовці не мають права на забезпечення папером для друку службових документів.

Принаймні орієнтовно про це ухвалив постанову Полтавський окружний адміністративний суд щодо певної адміністративної справи. 

Державні службовці та працівники державних органів не мають права вимагати у роботодавця забезпечення папером та технічними засобами для друку службових документів.

Точніше буде сказати: «Державні службовці та працівники державних органів не мають особливих перспектив вирішити позитивно питання вимог до роботодавця щодо забезпечення папером та технічними засобами для друку службових документів».  Адже відомо, що різні суди можуть ухвалити різні рішення, постанови, ухвали щодо аналогічних справ.

Пропоную деякі витяги (цитати) з багатосторінкової постанови:

«13 березня 2015 року  Фізична особа Н звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ВІДПОВІДАЧА про визнання:

1. Визнати неправомірним примус, з боку ВІДПОВІДАЧА, на забезпечення наявності паперових копії документів, які утворюються під час виконання Н своїх посадових обов’язків, в умовах незабезпечення папером і технічними умовами для друку цих копій документів.

2. В умовах відсутності паперу і технічних умов для друку, визнати правомірним зберігання документів, які утворюються під час виконання Н своїх посадових обов’язків, тільки у електронному вигляді.

3. Визнати правомірним дії Н, з організації друку тільки тих службових документів, які утворюються під час виконання Н своїх посадових обов’язків, на друк яких виділено папір і технічні засоби друку»

……      ……   

…а так Суд завершує постанову: «…….Статтею 24 Конституції України передбачено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом, а тому є неприпустимим надання одному працівнику права виготовляти організаційно-розпорядчі документи в електронному вигляді у той час як усі ніші працівники повинні виготовляти організаційно-розпорядчі документи на паперових носіях».

          Позивачем суду не надано доказів неналежного забезпечення його папером та канцелярськими товарами.

На підставі викладеного, керуючись статтями  7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Суддя  (підпис)

 Дана ситуація стала предметом судового позову з огляду на те, що ПОЗИВАЧУ  не видається папір і будь-які інші канцелярські товари багато місяців.

Шановні читачі! Вчитайтесь в висновок суду: «Статтею 24 Конституції України передбачено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом, а тому є неприпустимим надання ВІДПОВІДАЧУ права виготовляти організаційно-розпорядчі документи в електронному вигляді у той час як усі ніші працівники повинні виготовляти організаційно-розпорядчі документи на паперових носіях».

Автор даної публікації зрозумів таким чином, що суд розуміє, що «виготовляти організаційно-розпорядчі документи в електронному вигляді» - це привілеї. Це зручно для працівника. Але «громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом, а тому є неприпустимим» …  Неприпустимо що б всі інші мучились і придбавали папір за власні кошти, а «дуже розумний» позивач мав привілеї – не придбавати папір за власні кошти. Тому потрібно трохи підрівняти права позивача до прав інших працівників той самої установи, які не думають подавати в суд.    

А ще ось перл: «Позивачем суду не надано доказів неналежного забезпечення його папером та канцелярськими товарами». Цікаво, що в сам суддя запитував відповідача, чи є докази «забезпечення папером та канцелярськими товарами?». Таких доказів не знайшлося. (відомостей видачі матеріалів, актів на списання…). Але в мотивувальній частині не відображено також  «відсутність доказів НАЛЕЖНОГО забезпечення його папером та канцелярськими товарами».

Слід зазначити, що в даній позовній заяві не шла мова про створення справжнього електронного документообігу у відповідності до постанови Кабінету Міністрів від 28 жовтня 2004 р. № 1453 «Про затвердження Типового порядку здійснення електронного документообігу в органах виконавчої влади» та Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 р. № 851-IV.

В тій позовній заяві мова була лише про правомірність організації позивачем друку тільки тих службових документів, на друк яких виділено папір і технічні засоби друку безпосередньо позивачу.

Разом з тим, слід і важливо зазначити, що увагу суду письмово звертали на бездіяльність у питаннях не здійснення мінімізації витрати на придбання паперу і мінімізації інших офісних витрат, створення умов для ефективної оперативної взаємодії працівників і підпорядкованих структур. Але судом в мотивувальній частині не відображено розгляд наступного:

Постановою Кабінету Міністрів України від 06 серпня 2014 року № 311 «Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України», утворено юридичну особу публічного права - Інформаційно-довідковий департамент ДФС, у складі якого функціонує Акредитований центр сертифікації ключів (http://acskidd.gov.ua/)

 Метою діяльності Акредитованого центру сертифікації ключів є безкоштовне надання послуг електронного цифрового підпису органам державної влади, органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам та організаціям всіх форм власності, іншим суб’єктами господарської діяльності та фізичним особам. Працівники органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій державної форми власності особисто генерують ключі електронного цифрового підпису безпосередньо в установі або в акредитованому центрі сертифікації ключів.

Беручи до уваги Закон України «Про електронні документи та електронний документообіг » від 22.05.2003 р. № 851- IV маємо безпосереднє підтвердження того, що електронний первинний документ має повну юридичну силу так само, як і звичний для всіх паперовий документ. Закон містить наступні положення: електронний документ — це документ, інформація в якому міститься у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа — стаття 5 Закону № 851; електронний документ, який містить всі необхідні реквізити та ЕЦП уповноваженої особи, вважається оригіналом — стаття 7 Закону № 851. У цій же статті сказано, що паперовий документ є візуальним відображенням електронного документа, і може використовуватися тільки як копія електронного документа; юридична сила електронного документа не може заперечуватися через те, що він складений в електронному вигляді — стаття 8 Закону № 851

Згідно ст. 3 Закону України від 22.05.2003 р. № 852- IV «Про електронний цифровий підпис», такий підпис вважається аналогом власноручного підпису уповноваженої особи або «мокрої» печатки, якщо під час підписання електронного документа дотримані всі необхідні умови: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті.

Враховуючи вище зазначене, очевидно те, що електронний документ (в тому числі і первинний бухгалтерський та будь-який), який складений відповідно до законодавства і підписаний електронним цифровим підписом має таку ж юридичну силу як і, звичний паперовий документ і є оригіналом.

Здійснення витрат на придбання паперу і канцелярських товарів за власні кошти систематично зменшує рівень фактичної заробітної плати на суму таких витрат на забезпечення функціонування державного органу.

Такий стан справ суперечить статті 11, Закону України «Про державну службу» та статі 47, Закону України «Про місцеві державні адміністрації».

Даною статтею «Фінансування та матеріально-технічне забезпечення діяльності місцевих державних адміністрацій» Закону України «Про місцеві державні адміністрації» передбачено, що утримання структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій здійснюється виключно за рахунок коштів державного бюджету. Аналогічні положення визначені статтею 85 Бюджетного Кодексу України.

Враховуючи зростання вартості паперу протягом 1 кварталу 2015 року і  зростання вартості споживчого кошика в цей період (мінімального набору найнеобхідніших для повноцінного життя позивача і його неповнолітньої дитини, продуктів харчування, товарів непродовольчої групи та різноманітних послуг) багато працівників бюджетної сфері втрачають можливості продовжувати нести витрати з заробітної платні на обслуговування паперового діловодства.

Наявна промисловість України виробляє переважно газетний та офсетний папір, а також картон. В незначній кількості виробляється офісний папір, але якість вітчизняного офісного паперу залишається непридатною для використання для друку за технологіями, що застосовуються у звичайних «лазерних» принтерах та поширеному копіровальному обладнанні. Висока вартість офісного паперу зумовлена дефіцитом целюлози — основної сировини при його виробництві. Єдиним підприємством, що виробляє целюлозу в Україні, є Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат. Його виробничі потужності, введені в експлуатацію 50 років тому, потребують серйозної реконструкції.

Нереалізована потреба у целюлозі покривається тільки за рахунок імпорту. Усе це значно підвищує вартість виробництва офісного паперу в Україні, що поряд з тенденцією суттєвого зростання курсу валюти відносно до гривні, створює передумови неможливості державному службовцю продовжувати практику придбання паперу за рахунок заробітної плати.

Оприлюднені Держкомстатом (http://www.ukrstat.gov.ua/) дані про середню заробітну плату за регіонами в 2014 році (у розрахунку на одного штатного працівника) свідчать про те, що державним службовцям виплачують заробітну плату навіть значно меншого розміру, аніж середня заробітна плата в регіоні.

В переважній більшості випадків функціонування установи, важливим є наявність певної інформації, можливість безперешкодного і оперативного користування нею широким колом працівників, не важливим паперове підтвердження того, що така інформація наявна. 

Супротив запровадженню електронного документообігу – супротив побудові підвалин створення дієвого електродного уряду. http://www.znannya.org/?view=concept:421

(http://uk.wikipedia.org/) Електро́нний у́ряд (e-Government) — це модель державного управління, яка заснована на використанні сучасних інформаційних та комунікаційних технологій з метою підвищення ефективності та прозорості влади, а також встановлення суспільного контролю над нею. Електронний уряд являє собою модель управління, у якій вся сукупність як внутрішніх, так і зовнішніх зв’язків і процесів підтримується й забезпечується відповідними інформаційно-комп’ютерними технологіями. Іншими словами, необхідною умовою переходу до електронного уряду є широка інформатизація всіх процесів у звичайній діяльності міністерств, відомств, місцевих органів виконавчої влади, причому як внутрішніх, так і зовнішніх. 

Про автора
Євгеній Калінічук
Магістр державного управління
Євгеній Калінічук
19
Останні публікації