13.03.2014 | 19:18

З чого починається корупція в освіті.

"Хабар сьогодні - це єдиний реальний двигун будь-яких процесів в країні. На жаль, саме прагнення чиновників до збагачення є тією самою причиною хоч щось будувати і розвивати".

Я не стверджую, що це саме так. Я використав таку назву, в якості запрошення до дискусії. В цьому матеріалі представлені загальні тези в якості преамбули до наступних публікацій.

 Не буду в преамбулі повторювати визначення корупційних діянь, які передбачені законодавством і як це розуміють окремі громадяни.  Вони, мабуть відомі усім. 

Тому лише прошу їх подумки згадати. Особливо це стосується працівників, які за родом діяльності регулярно відсиджуються на нарадах та круглих столах, присвячених боротьбі з корупцією. Які відчуття у Вас виникли при згадці цих визначень проявів корупції? Відпишіть в коментаріях. Хоча припущу, що мабуть, що ніякі. Для нас, звичайних членів суспільства, це все абстрактні поняття, які нас нібито і не стосуються.

Я особисто не пригадую, що б хтось емоційно критикував якусь службову особу, про яку стало відомо, що вона бере скажімо хабарі. Ніхто не дивується необхідності принести щось на свою атестацію. Разом з цим, чув емоційну критику бездіяльності ГЖЕДу за відсутність, скажімо, гарячої води, некультурної поведінки якогось водія або продавця та таке інше.

Якщо ми переглянемо статті кримінального кодексу, в яких ідеться про навмисні вбивства, або повідомлення кримінальних новин, то нікого це не залишає байдужим. Кожен підсвідомо подумає:  не дай Бог стати мені чи моїм близьким, учасником таких подій на будь якому боці.  Тому, що вбивства – це жахливі злочини.

В суспільстві, в більшій, не криміналізованій його частці, наприклад серед тих, хто читає блоги на «Полтавщині», існує чітка впевненість, що вбивство, це злочин. Цього не можна роботи і за це потрібно саджати за грати. Це знають всі.

Кожен з нас, у випадку виникнення якихось складних проблем,  що не вирішуються, не подумає в першу чергу про фізичне усунення винуватця, хоча іноді деякі керівники можуть опускатися до фізичних погроз, все ж на роботі підлеглі та керівники, лікарі та пацієнти, вчителі та «складні» діти, сантехніки с ГЖЕДу та мешканці один одного не вбивають.   

А чому? Бо вбивство - ця явний злочин і це не добре. 

А про що ми думаємо у випадку виникнення якихось складних проблем,  що не вирішуються…   що думаємо мимоволі, підсвідомо? Ми будемо пригадувати, хто з наших знайомих має знайомих в тій неприступній організації, що б знайти шляхи вирішення того, що просто так не вирішується. Або може вирішується в незадовільні терміни та таке інше.  Невеличкий конвертик,  чи пакуночок і…  справі пішли краще. Кому шкода грошей, коли все вирішується гарно і швидко і не дуже дорого? Хто при цьому відчуває себе злочинцем? Скоріше відчувають себе переможцем. Адже ми звикли, що якісні речі в потрібну мить, якісне і своєчасне обслуговування – все це коштує грошей. Має коштувати грошей. 

Суспільство,   здається,   якщо і переймається корупцією, то не скільки самим фактом її наявності, а великою вартістю окремих корупційних послуг.

Я думаю, що зрозуміло до чого я веду мову.   Веду мову до того, що в суспільстві ті дії, які законодавство визначає корупційними, само суспільство у масі не вважає злочином.   Не вважається таким самим злочином, як вбивство чи тілесні ушкодження. Водії здебільшого не викидають у вікно автомобіля сміття або недопалки. Це непристойно. Не культурно. Разом з тим кожен водій, у якого звісно не має синього проблискового маячку, погодиться розрахуватися з ДАЇшником на місці, ніж їхати у банк, сплачувати по квитанції більшу суму та таке інше. Ніяка нормальна людина, наприклад, не залишить сміттєвий пакет біля свого під’їзду.  Це непристойно. Не культурно. Але мабуть кожному з батьків доводилося щось комусь приносити, що б влаштувати дитину у дитячий садок і від принесеного ніхто не відмовлявся. Ті хто приносив теж не відчували себе злочинцями. Мабуть ті, хто не відмовлявся. Ще більше не відчували себе злочинцями. Бо багато з тих пакетів під не розпакованими до всіляких керівних та контрольних органів, які обліпили той дитячий садок або школу.  

Безумовно в освіти існують деякі прояви корупційних діянь. Галузь освіти, це частина нашого суспільства. Там працюють люди не з іншої планети, а з нашого суспільства. Ті самі, що навколо нас і в медицині, і в культурі, в сфері послуг и в сфери виробництва. Вони ваші сусіди і може родичі. Вони ідуть з вами в одному кільцевому автобусі і випадково наступають Вам на ноги, а Ви їм і ніхто не ображається.  

Основних чинників, появи проявів корупції в освіті, два.

Перше. Тому, що суспільство не дає сигналу, що це безумовно не припустимо за будь яких умов і факторів зовнішнього впливу.
Друге: фактичний фінансовий стан галузі та особливості діючого законодавства постійно штовхають педагогів, керівників закладів освіти, керівників органів управління освітою на певні речи.

Це такі речи, що законодавство може визначити корупцією, а суспільство визначити, як вміння працівника чи керівника знаходити вихід з складної ситуації.

Що це конкретно за речи, думаю це не питання нашої сьогоднішньої розмови.

Хоча якщо будуть конкретні запитання можна продовжити у коментарях…  
Якщо хтось зараз наведе приклад щодо корупційного діяння, з яким йому довелося зіткнутися в галузі шкільної або дошкільної освіти, я ймовірно зможу пояснити, чому це трапилось і з чим пов’язане так, що можливо дехто заплаче. (Звісно я не маю на увазі випадків крайньої знахабнілості)

Мені важко сказати, чи то суспільство загалом не дозріло до усвідомлення неприпустимості корупції, чи то державі, простіше чи вигідніше, допустити корупцію, ніж створити ситуації, коли корупційними діяннями не захоче ніхто    займатися.

Можливо важко управляти кристально чесним чиновником, руки якого насправді нічого не брали. Може чиновник, за яким не тягнеться хвіст спірних справ, за які його завжди можна притягнути, буде більше поважати чинне законодавство а не телефонне право. Такий чиновник буде спокійнісінько дивитися в очі своєму керівнику і навіть трохи зневажати, якщо той хабарник. Такому легше відмовиться виконувати незаконні накази і не ставати ланцюгом в якійсь корупційній схемі або ОЗУ. Хто керував хоч невеличкою юридичною особою, розуміє про що я веду мову.

Мабуть впливає і те і інше а може і щось трете.

Може здатися, що я веду до песимістичних висновків. Це так, але лише частково. У найближчих     перспективах    присутні тут особи навряд чи стануть свідками революційних подій у сфері боротьби з корупцією, але……

Але, все ж у нас вже не має права закріпачення селян.
-Сучасний селянин отримує такій самий паспорт, як і мешканець міста,
-скінчилися голодомори тридцятих років і принаймні люди не помирають на вулицях,
-вже не потрапляють у тюрму за політичні анекдоти,
-ми почали бавитися і вживати такі терміни, як «громадянські права», «громадське суспільство». 
-нас вже не так дивують у американському кіно погрози героїв один одному судовими позовами.
-ми збираємось у телеекранів та на всілякі «круглі столи» і розмовляємо про обов’язки влади, і трансформацію органів влади в надавачів послуг для громадян. 
-ДАЇшників-хабарників безсоромні водії знімають на відеокамери.

Чи дозволив би водій собі таке при СРСР,   навіть,   якщо б   була   в нього тоді така портативна техніка?

-нехай влада намагається приборкати або купити опозицію, але вже хоча б є вже таке слово.
-вже ніякі прізвища неприємних владі осіб не замазують у бібліотечних книжках,
-навіть вбивство Гонгадзе продовжують розслідувати.
Нехай безрезультатно та роками, але вже суспільство України досягло такого розвитку, що суспільству вже не можуть наказати просто забути про певну справу.

Ну і що мене дивує особисто, що колишньому міністру транспорту Рудьковському не дали насолодитися спілкуванням з фотомоделью Ніколаєнко у службовому літаку і скільки шумихи було у пресі. Так може дійти і до Моніки Ливінськи у Українському виконанні, хоча здається трохи запізнилися..  

Я веду мову про те, що суспільство в нашій державі і у світі так чи інакше, але розвивається і  гуманізується. Може в масштабах свідомого життя однієї людини це не так і відчутно. Може не більш відчутно, а ніж рух континентів. 
Але ж ми знаємо, що рух континентів є. (http://ru.wikipedia.org/ «Тектоника плит»)

Будемо сподіватися, що колись наші ДАЇшники дозріють до рівня поліцейських у Америці, а чиновники будуть соромитися багато їздити на службових автомобілях у особистих справах, а літати  будуть тільки у справах і в літаках загального користування і без супроводу фотомоделей. (Хоча чому б і ні? Нехай з фотомоделями за власний рахунок).

Мабуть неможливо боротися лише з якимось окремими корупційними проявами,   або схемами, якщо преспокійно існують інші. Мабуть, щодо будь якої хвороби,  лікарі, окрім ліків та хірургічних впливів, дають загальні оздоровчі рекомендації    щодо здорового образу життя.

Коли дозріє та одужає суспільство, тоді пройде епідемія корупції, як пройшли інші великі епідемії, інших хвороб минулого. А суспільство складається с кого? З нас с Вами шановні читачі блогу.

З іншого боку, коли я майже завершив це текст, я злякався. Умовно чесний український чиновник, якого лишили без хабарів, пальцем об палець не вдарить, щоб посунути справу вперед і знайде в законодавстві мільйон законних приводів. І тоді можлива жахлива ситуація: Грошей не беруть, тому що чесні, а без грошей (точніше за смішну державну зарплатню) творчо не працюється та тому що розумні, адже при найменшому ризику, пов'язаний з відступом від інструкцій або прийняття відповідальності на себе, буде прийнято природне рішення: краще нічого не робити. Звісно ці хвороби перехідного періоду колись пройдуть. Або ні?

Ну і на останок декілька порад керівникам та працівникам, які намагаються бути зовні ніби в тренді боротьби з корупцією, але не можуть відмовитися від маленьких неформальних радощів своєї посади.

1.     Якщо Вам мають здавати якійсь звіти, придумайте щось, що б один великий звіт скажімо на 4-8 сторінок, розбити на 2-3 різних звіту. Встановіть різні терміни їх подання. (Це обов’язково! Просто стверджуйте, що так вимагає керівна установа).

2.     Створіть складнощі з здачею кожного звіту. Хоча Вам байдуже які цифри в звіті, і за їх достовірність відповідає подавач звіту, вимагайте, що б людина доводила кожну цифру. Чим складніше і комплексніша цифра – тем важче буде пояснити ії «на колінці». Вимагайте складати пояснювальні записки до звіту і у Вас завжди буде до чого придратися.

3.     Далі час от часу не лінуйтесь і телефонуйте всім особам, що подають звіти, і кажіть, що сьогодні ви в якості виключення (придумайте привід) приймите всі звіти за раз. Призначайте обов’язково всі зустрічі на одну годину. Це дуже важливо! В коридорі, а краще у кабінеті зберіть таку кількість осіб, що б не всі помістилися. Подивиться, хто прийшов без подарункового пакету, і запросить його першого здавати звіт. Далі все залежить від Вас. Від кожного по можливостям, кожному по потребі. Поки Ви приймаєте першого-другого, інші в кабінеті зрозуміють, що потрібно бігти в магазин, під приводом того, що почекають у коридорі – бо тісно. Дуже вдало призначати зустрічі на дні народження та державні свята. 

4.     Якщо Ви на новій роботі будите приймаєте багато відвідувачів, не полінуйтесь, купить на ринку декілька різних поліетиленових пакетів (штук вісім або і десять) і складіть в них якійсь пляшки, пакунки, коробки від цукерок. (це все можна безкоштовно підібрати у сміттєвого контейнеру, або випросити у старших товаришів по службі, які вже спустошили пляшки і коробки). Поставте ці муляжі такім чином, що б їх зовнішній вигляд цілком однозначно натякав відвідувачам, що нормальні відвідувачі, які цінують свій час, не забувають принести Вам пакет. Якщо у Вас є справжні друзі на роботі, можна домовитися, що б якійсь пакет (що цокає) заносили прямо під час прийому іншого відвідувача зі словами: «Це Ніно Петрівна передала».

5.     Непогано поставити сміттєву корзину так, що б видно було, що там валяються коробки від цукерок. На столі обов’язково має бути дві цілі шоколадки і одна почата. Якщо відвідувач має прийти декілька раз – посміхніться йому дружелюбно, пригостіть цукеркою. Вищим пілотажем буде розговорити відвідувача на приватну тему, пригостити цукерками зі словами: «Ах як надоїли всі ці незмінні цукерки та алкогольні напої. Що я алкоголік? Хоть би хто догадався ковбаси нормальної принести».  В наступний раз він муситиме принести нормальної ковбаси.

6.     Якщо у Вас декілька підлеглих і серед них довірена особа, гарно діє такій метод: на кануні якогось свята, в присутності підлеглих - потенційних «спонсорів», направьте когось в магазин зі словами: «Купи те і те і те і те та віднеси Миколі Петровичу в Обласне управління. Також купи те те і те і поздоров Сидора Яковича з державного казначейства». При цьому достаньте гаманець вишкребіть все гроші. Порахуйте. Подумайте. І скажіть: АА.. не хватає..  Спитайте, хто займе до завтра 150 грн? Ні у кого не має? О! Візьми мою банківську карту, там має залишитися ще 250 грн. Відкладено було на подарунок сестрі. Ну і далі так по дружньому поясніть підлеглим, що маєте регулярно поздоровляти усіх «наверху», що б «давали жити». Розумні підлеглі самі все зрозуміють. А хто не зрозуміє – звільніть найближчим часом. Це ті, хто не поважає корупцію. Воно Вам потрібно?

7.     Якщо у Вас підлеглі – виберіть найбільш Вами замученого (краще на грані звільнення) і посилайте час от час придбати якійсь потрібні дрібничку типу свіжої преси, пачку цигарок, банку кави і тут же кидайтесь до телефону, бо згадали про важливий дзвінок. Він просто не захоче прохати Вас повернути гроші.   

Взагалі то у мене ще багато пунктів, що народилися з спостережень, але я втомився. Якщо будуть питання і потрібна допомога починаючим чиновникам – відповім у коментарях.

Назва публікації запозичена з газети «Аргументы и факты» – Петербург, №43, 24 октября 2012 г. Статья «Мне вообще не знакомо чувство стыда» 24.10.2012 г.  Александр Невзоров. –

http://nevzorov.tv/2012/10/mne-voobshhe-ne-znakomo-chuvstvo-stida-argumenti-i-fakti-peterburg-43-24-oktyabrya-2012/

Про автора
Євгеній Калінічук
Магістр державного управління
Євгеній Калінічук
19
Останні публікації