12.03.2014 | 20:54

Напрями модернізації діяльності органів управління освітою на районному рівні. ІІ частина

У сучасних умовах розвитку ринкової економіки якість стає вирішальним чинником існування будь-якої організації та її успішного розвитку. Досягнення високої якості продукту організації – товарів і послуг – неможливе без ефективних і обґрунтованих управлінських дій. Прийняття та впровадження управлінських рішень, спрямованих на вдосконалення якості товарів і послуг, має базуватися на основі вивченого міжнародного досвіду з питань моніторингу, контролю та аналізу корисність застосування яких доведена світовим досвідом.

ISO9001 та стандартизація процесів управлінні освітою на  районному рівні

Сьогодні якість стала тим інтегруючим поняттям, яке зачіпає інтереси всіх сторін суспільного виробництва. Наприклад, для виробників якість – це те поняття, яке забезпечує їх конкурентоспроможність, для споживачів – це той засіб, завдяки якому вони можуть відстояти своє право на якісну продукцію та послугу. Для органів влади якість життя громадян повинна стати першочерговим і пріоритетним завданням їх роботи [58].

Як свідчить міжнародний досвід, одним з найбільш ефективних механізмів підвищення якості роботи органів державної влади з точки зору потреб споживачів є впровадження в їх діяльність стандартів і процедур, які приводять системи управління в державному секторі до єдиних з бізнес-сектором. Одним із прикладів ефективної стандартизації є запровадження в органах державної влади стандарту управління якістю ISO 9001:2000.

Стандарт ДСТУ ISO 9001-2001 містить загальновизнані міжнародні вимоги до системи управління якістю (СУЯ) будь-якої організації, виконання яких повинно забезпечити впевненість у тому, що споживачі стабільно отримуватимуть тільки якісні послуги [73].

Саме поняття “якість” є досить багатогранним і неоднозначним. Більшість людей на інтуїтивному рівні розуміє якість як міру, в якій товар або послуга задовольняє їх потреби. З часом розуміння цього поняття змінюється відповідно до умов існування і діяльності людини [35]. У даному контексті під якістю [20] розуміють – характеристику результату чи процесу, за допомогою якого досягаються результати державної організації, з врахуванням охайності, точності, правильності, обґрунтованості, завершеності, а також комплексності виконання. Управління якістю – комплекс стратегічних і тактичних заходів щодо організації бездефектної роботи всіх ланок виробничого процесу і перевірки якості виробу, в тому числі управлінського рішення, під час виробництва. Звідси можна зробити висновок, що вдосконалення процедур прийняття управлінських рішень, а саме визначення якості прийняття управлінських рішень дозволить досягти підвищення ефективності і якості державної влади потребам сучасного економічного розвитку.

Для розв’язання цієї фундаментальної проблеми модернізації й оновлення держави необхідно запровадити методи стандартизації й оцінки якості процедур і органів управління. Без таких чинників неможливо досягти реальної ефективності прийняття адміністративних рішень, демократизації адміністративного управління та розвитку професійного адміністративного менеджменту. Між тим, аналіз досліджень та публікацій з даної проблематики засвідчує той факт, що на сьогодні в органах влади до сих пір не існує чіткого розуміння того, що їх робота повинна повністю бути орієнтована на громадянина як основного “споживача” їх послуг, і головним критерієм оцінки їх роботи повинно бути повне задоволення його потреб [56].

З метою вдосконалення системи державного регулювання соціально-економічними відносинами підвищення ефективності використання ресурсів, відстеження впровадження державних рішень і програм та оцінювання рівня досягнення визначених цілей і завдань в Україні необхідно, на нашу думку, запровадити в дію систему якості, яка успішно застосовується у таких високо розвинутих країнах світу, як Франція, США, Японія, Фінляндія та ін.

Побудова і запровадження систем управління якістю згідно з вимогами міжнародного стандарту ISO 9001 “Система менеджменту якості” виправдали себе в багатьох країнах світу. При цьому варто відзначити, що до 2000 р. міжнародні стандарти ISO 9000 були стандартами забезпечення якості, але версія 2000 р. суттєво відрізняється від версії 1994 р., і мова вже йде про систему управління якістю [86]. Останній стандарт ISO 9001 базується на восьми принципах менеджменту:

– орієнтація на споживача;

– лідерство;

– залучення працівників;

– підхід із позицій процесу;

– системний підхід до менеджменту;

– постійне вдосконалення;

– підхід до прийняття рішень на підставі фактів;

– взаємовигідні стосунки з постачальниками [73; 86].

Звичайно, в цьому стандарті мова йде про якість, але не слід забувати, що управління якістю – це, насамперед, управління людьми та їх діяльністю.

Особливістю стандарту ISO 9000:2000 є те, що він висуває вимоги не до якості продукції чи послуг, а до якості управління підприємством або організацією. У сучасній ринковій економіці якість роботи будь-якої організації оцінює тільки споживач [58]. Згідно з методичними вказівками щодо впровадження системи ISO 9000:2000, перше, що повинен зробити будь-який місцевий орган влади, – це виявити й установити вимоги і потреби своїх клієнтів. Слід зазначити, що норми стандарту ISO 9000:2000 відображають мінімальні вимоги, які пред’являються в усьому світі до органів влади.

Основний принцип, закладений у стандарт, – безперервне поліпшення якості управління діяльністю організації. Воно базується на виконанні моделі підвищення ефективності менеджменту, відомої в класичному менеджменті, що описується “Циклом Демінга” [60; 103]. Відповідно до даної моделі, для безперервного поліпшення якості необхідно виконати чотири дії:

– планування;

– виконання запланованого;

– аналіз досягнутих результатів;

– оцінювання отриманих результатів.

За сучасних умов модель Демінга істотно ускладнюється за допомогою здійснення зворотних зв’язків і можливостей повернень на більш ранні етапи циклу діяльності ще до моменту, на якому оцінюється рівень і якість досягнення цілей [58] . Вищевикладене дозволяє зробити висновок, що сертифікація адміністративних перетворень на відповідність стандарту ISO 9000:2000 може слугувати об’єктивною оцінкою їхньої діяльності.

Результативність такої системи завжди можна оцінити, використовуючи інструментарій стандарту ISO 9001: проведення аудитів системи управління якістю, аналіз отриманих від споживача рекламацій, аналіз виготовлення продукції, яка не відповідає встановленим вимогам.

Для запровадження нової системи управління якістю необхідно впровадити низку заходів.

1. Вище керівництво повинно сформувати цілі організації, «відповідно до функцій та рівнів організації», причому «цілі повинні бути вимірними».

2. Встановити відповідальність та повноваження для кожного працівника й інформувати про це в межах організації через написання посадових інструкцій. Основне правило у написанні таких інструкцій – не підходити до цього формально. Кожен пункт повинен бути сформульований чітко, за необхідності, – деталізований. Так працівник не тлумачитиме вимоги інструкцій двозначно.

3. Щоб зрозуміти, чи зможуть працівники виконувати поставлені цілі, необхідно провести атестацію. Важливо, щоб співробітники розуміли, що мета атестації – дати їм додаткові можливості професійної реалізації. Якщо до свідомості людей донести, що атестація не є каральним заходом, то вони сприйматимуть її позитивно. У кожному структурному підрозділі проведення атестації може відбуватися по-різному, це залежить від специфіки виконуваних робіт та мети проведення атестації. Спільним повинно бути одне – об’єктивність. За підсумками атестації необхідно прийняти рішення, які б стимулювали всіх працівників підвищувати рівень кваліфікації. Крім того, за результатами атестації керівництво повинно проаналізувати, чи спроможні працівники вносити вклад в досягнення мети організації. Необхідно визначити який спосіб обрати - підвищувати рівень кваліфікації співробітників організації чи найняти нових, вже підготовлених працівників?

Можна спробувати знайти «потрібних» людей, але набір відповідних спеціалістів є лише початком. Більша частина ресурсів організації представлена матеріальними об’єктами, вартість яких часом знижується через амортизацію, а цінність людських ресурсів із роками може і повинна зростати. Тому завжди краще підвищувати потенціал кадрів. Підготовка та підвищення кваліфікації працівників повинні тривати безперервно, з урахуванням цілей організації. Посадові переміщення керівників і спеціалістів, присвоєння розрядів робітникам, установлення рівня заробітної плати слід пов’язувати з результатами навчання і практичного застосування здобутих знань, умінь та навичок. Організація навчання має здійснюватися за активної участі керівників структурних підрозділів. Щоб воно було ефективним, необхідно визначити, кого, як і де вчити та що саме вчити. Після впровадження всіх цих заходів мета організації, безперечно, буде досягнута.

Усі вищезгадані заходи є певним інструментом підвищення мотиваційного потенціалу організації, проте необхідно виявити глибокі мотиваційні потреби персоналу з єдиною метою: налагодити систему стимулювання, спрямовану на задоволення виявлених мотиваційних потреб працівників. Слід мати на увазі, що відповідно з міжнародними стандартами ISO управління якістю передбачає, в тому числі і в першу чергу, забезпечення якості процесу виробництва товару або послуги. Забезпечення якості продукції на основі процедур забезпечення якості на кожній стадії життєвого циклу її виробництва в міжнародному стандарті ISO 8402 отримало назву «петлі якості». «Петля якості» для виробників освітніх послуг, і, відповідно, для управління складається з наступних елементів: вивчення потреб ринків праці та освітніх послуг; набір абітурієнтів; формування програм, форм і методів навчання; забезпечення навчання ресурсами; організація процесу навчання; атестація випускників, присвоєння кваліфікації випускникам; моніторинг працевлаштування випускників (для загальноосвітньої школи - моніторинг подальшої «долі» випускників - продовження освіти в установах початкової, середньої, вищої професійної освіти, в тому числі за професіями, необхідними в території, працевлаштування, у т.ч. за професіями, пріоритетним для соціально-економічного розвитку території).

Підвищення ефективності функціонування загальноосвітніх закладів освіти і їх управління може відбутися через:

– перехід на нову систему фінансування освіти - нормативне подушне фінансування, коли фінансові кошти міцно прив’язані до споживача освітньої послуги – школяра, а не як до досі - кошти прив’язані до виробника освітніх послуг - освітніх установ.

– створення ефективної системи залучення позабюджетних коштів шляхом розширення громадської участі в ресурсному забезпеченні освітніх установ;

– створення систем інформаційного забезпечення процесів прийняття управлінських рішень;

– створення спеціальних сервісних служб для здійснення закупівель для системи освіти, проведення ремонтних робіт шкільних будівель.

Але під час розробки нових прогресивних моделей управління освітою необхідно знайти оптимальне поєднання видів управління:

– адміністративного (командного) та мотиваційного управління (управління, що спонукає учасників освітнього процесу до вчинення необхідних дій, наприклад, через матеріальне і моральне заохочення);

– проектного управління (управління в динаміці - управління змінами в системі, інноваційною діяльністю тощо) та процесуального управління (управління функціонуванням – «в статиці» – регулярною, повторюваною діяльністю при незмінних зовнішніх умовах).

Для управління в динаміці, яке є  більш прогресивним, існують свої проблеми. Якщо, наприклад, всю районну систему примусово направити в інноваційний режим, то цілком очевидним стане виникнення повного хаосу. У діяльності органів управління освітою, особливо на районному рівні, значну частку часу та енергії займають поточні рутинні функції, зокрема, виплата зарплати працівникам освітніх установ. Такі процеси добре піддаються стандартизації та оптимізації.

Контроль за розвитком освітньої системи полягає у постійному моніторингу за всіма змінами системи, викликаними керуючими впливами, що вживаються у відповідності з планом, а також у виявленні відхилень від плану. Оскільки розвиток освітньої системи є безперервним (у часі) процесом, то по мірі надходження нової інформації (отримується в результаті здійснення функції контролю) про хід рішення завдань розвитку може знадобитися внесення коригувальних впливів, що становить суть оперативного управління.

По мірі завершення кожного із запланованих етапів розвитку освітньої системи для успішного здійснення наступних етапів необхідний аналіз зроблених змін, узагальнення досвіду розвитку, який повинен використовуватися під час розробки стратегії і тактики подальшого управління освітньою системою.

Таким чином, Міжнародний стандарт ISO 9001 «Система менеджменту якості»  дає можливість організації і контролю процесів на кожному етапі діяльності персоналу, підрозділів і установи загалом. Впровадження системи управління якістю ISO 9001:2009 «Управління якістю і забезпечення якістю» має бути власним стратегічним рішенням для органів управління освітою.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

http://yadi.sk/d/g7fuZQTHKRCP9

Про автора
Євгеній Калінічук
Магістр державного управління
Євгеній Калінічук
19
Останні публікації