Куди зникає гордість Полтавського університету економіки і торгівлі

Наша країна у стані війни на якій щодня гинуть наші співгромадяни. До того ми були у довгій і затяжній Революції гідності, де полягло багато наших побратимів. Не можу припинити шукати в тому винних. Це і спецпризначенці, які розстрілювали людей, і загони беркуту, міліціянти, що виконували злочинні накази і звичайно «Партія Регіонів» та Янукович.

Для мене, як безпосередньої учасниці Майдану, є принциповим, щоб всі винні понесли гідне та суворе покарання. Але що робити з тими, хто приводив Януковича до влади?

Згадую себе студенткою першокурсницею у 2004 році з невпинною вірою в правду, справедливість та Помаранчеву революцію. Тоді з своєю одногрупницею носила їжу мітингувальникам, які жили під Полтавською ОДА. А ректор мого університету Олексій Нестуля очолював обласний виборчий штаб В. Януковича.

Мене не менш обурювало, коли під час звірства міліції під кервництвом тодішнього міністра МВС Захарченка мій університет шалено пишався ним. А ректор роздавав коментарі, що пан Захарченко успішно захистив докторську дисертацію в нашому університеті. Фотографії пана міністра-професора тоді були на першій сторінці сайту університету і в друкованому «Вісник університету» в рубриці «Гордість університету».

Пройшло ще трохи часу і я знаходжу все ті ж фото міністра Захарченка але на полтавській автостанції із красномовним надписом «Увага! Розшук!». А Полтавський університет економіки і торгівлі забув про свою гордість та прибрав Захарченка з усіх можливих і не можливих ресурсів.

Так, куда ж уходіт гордість, пане Нестуля? Скільки разів, Ви ще перефарбуєтеся і приведете до влади не одного ригівського покидька?

Питання скоріше риторичні. Але, можливо, пора покаятися і піти з посту ректора. Якщо вже двічі облажалися підтримуючи покидька Януковича. Стоячи на Майдані я для себе раз і на завжди зрозуміла, до є добро і злло, є правда і є брехня. Не може бути  трішки правди і трішки зла. Є чорне і біле, сірого – нема!