21.07.2016 | 10:42

Мамай і чутівські

Приводом для мого попереднього допису стало звернення полтавського мера до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. Ховаючись поміж фальшивими «громадськими активістами», Мамай вкотре забажав притягнути суддю Ларису Гольник до дисциплінарної відповідальності.

І знову його наклепам ніхто не повірив.

До речі, це вже третя скарга градоначальника на суддю, залишена без реагування тільки цим органом.

А була ще купа брехливих обвинувачень, направлених від імені «совістливого» Мамая та його посіпак до Генеральної та обласної прокуратури, СБУ, Вищої ради юстиції, судів.

Та сьогодні – не про це.

Попередній матеріал я завершив розповіддю про дивну перевірку діяльності Чутівської районної державної адміністрації представниками «громадськості». Влаштована вона була рік тому з подачі Олександра Ковжоги, людини з близького оточення мера Мамая.

Справжнім активістам, а ще краще – правоохоронним органам, варто було б проаналізувати наслідки цієї «ревізії» на предмет корупційної складової.

Інтерес Ковжоги до Чутівського району є невипадковим. Він звідти родом. Підтримує тісні контакти із земляками.

У судовому засіданні за справою Трихни 7 квітня 2016 року під час допиту Ковжоги як свідка прокурор поцікавився: «Чи відомо Вам, щоб Трихна зустрічався з Гольник відносно адміністративної справи Мамая – до та після 14 січня?»

У відповідь пролунала тирада Ковжоги, з якої виокремимо такий пасаж:

«Десь в кінці 14-го року, мабуть, я був у суді, це десь було, 11-й чи 12-й місяць, я виходив із суда, а Дмітрій заходив в суд. Перебалакали – Ви куди? До Лариси Владленовни. В якому питанні – воно Вас не касається. Чи по справі, може він ходив по справі, по другій справі. Він работає у мого знайомого Лаврика, це мій земляк з Чутівського району, там багато працюють моїх бувших колег, я з Трихной спілкувався по цих питаннях. І по його фірмі спілкувались, і по Чутівському району спілкувались. А шо касається цієї справи, я ще раз стверджую – я не уповноважений вести розмови з Трихною щодо цього питання».

Мамай, Ковжога, Трихна (колаж "Полтавщини") Мамай, Ковжога, Трихна (колаж "Полтавщини")

Дійсно, Трихна, звільнившись з посади заступника міського голови наприкінці 2013 року, кілька років поспіль, за визнанням Мамая як свідка, допомагав вести справи в міськвиконкомі – зокрема «давав поради начальнику юридичного управління». Водночас він числився юрисконсультом у приватному підприємстві «Рента-сервіс», куди пішов заради вищої платні.

Попри постійні відволікання Трихни на проблеми міської влади, засновники і власники «Ренти-сервіс» претензій йому не висували. Навпаки, 9 грудня 2014 року підвищили – призначили директором підприємства.

Здобувши нову посаду, Трихна не забув про неформальні обов’язки перед Мамаєм. Діючи в інтересах останнього та передаючи наміри свого дійсного патрона, 17 грудня 2014 року Дмитро Трихна звернувся до судді Гольник з пропозицією досягнення певного «компромісу» …

____________________________

Пощастило чоловікові з працедавцями. Мало того, що вони заплющували очі на його побічні оборудки. Коли «цінний працівник» потрапив у халепу, і суд обрав йому запобіжний захід у формі застави, один із співвласників «Ренти-сервіс» 11 червня 2015 року сплатив усю необхідну суму.

Хто ж ці альтруїсти від комерції? Знайомтеся – брати Лаврики, Микола і Павло. Реєструючи підприємство, обидва вказали однакову адресу: Чутівський район, смт Чутове, вул. Жовтнева, буд. 67 (збігається навіть номер квартири – невже разом мешкають?).

До статутного фонду «Ренти-сервіс» кожен уніс по 2500 гривень. Основний вид діяльності – надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Однак знайти в Інтернеті інформацію про це підприємство практично неможливо – ані реклами, ані пропозиції послуг.

За тією ж адресою (вул. Ветеринарна, 22), і майже одночасно з «Рента-сервіс» (кінець 2011 – осінь 2012 року), Лаврики-братики зареєстрували ще й «Мегаполіс-сервіс». А неподалік (вул. Фрунзе, тепер Європейська, 225) – «Меблевий квартал».

В усіх трьох приватних підприємств тотожними, крім власників-засновників-бенефіціарів, є статутний капітал (кожне вартує 5000 гривень) та основний вид діяльності.

Схоже, ці дрібні утворення є сателітами крупніших: ТОВ «Орендний дім «Квартал» (статутний фонд 848662 гривні) і ТОВ «Регіон Лізинг» (809792 гривні). Вони теж приписані до вул. Ветеринарної, 22. Виникли дещо раніше – навесні та влітку 2011 року. І також займаються наданням в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Прилаштувати Дмитра Трихну як потрібну мерові людину в якусь із «контор» братам було не складно й не надто обтяжливо – прихильність Мамая важила більше.

Не забули Лаврики і про рідне смт Чутове. Там із минулого року ними зареєстроване ТОВ «Граунд-Сервіс». Із солідним капіталом – 31 716 169, 23 гривень. Понад 18 мільйонів уніс Микола, 13 мільйонів з лишком – Павло. Третій засновник, директорка підприємства, долучилася ще 5 тисячами. Основний вид діяльності – той самий.

А в Полтаві, на Ветеринарній, 22, з початку поточного року з’явилася ще одна «5-тисячна» фірмочка – ТОВ «Оренда-Стандарт-Сервіс». Від названих вище вона відрізняється лише тим, що заснована тільки одним із братів, Павлом.

Узагалі ж, Лаврики – люди солідні.

Скажімо, Павло, який сплатив за Трихну 48 720 гривень застави, у 2013 році вразив журналістів білим «Рендж Ровер Автобіографі» вартістю 1,5 мільйони гривень. На ньому тодішній депутат Полтавської обласної ради від Партії регіонів прибув на сесію (http://gazeta.ua/ru/artіcles/poltava-newspaper/_ochen-stydno-bylo-tebya-na-lanose-vіdet/488487).

На той час брати закінчували продаж цінних паперів ЗАТ «Миргородський завод продтоварів «Калинка». Доля Павла становила понад 51 % акцій. Миколи – близько 20 %.

____________________________

Та відволікся я щось від чутівських.

В останні дні 2011 року Павло, як голова Спостережної ради «Калинки», та Микола, простий її член, подбали про одного молодого земляка. Призначили головою правління ЗАТ. А за 4 місяці (30.04.2012) – директором (https://www.stockworld.com.ua/ru/profіle/download/nreg_report-543297435dfc9db74100767a.pdf).

То був Порохня Максим Петрович, 1987 року народження, паспорт видано Чутівським РВ УМВС України.

У підпорядкуванні молодого самородка (освіта вища, стаж керівної роботи – 0 років, попередня посада – водій Управління освіти Виконкому Полтавської міської ради) опинилися 50 працівників.

Статутний капітал ЗАТ становив 1 326 600 гривень.

Підприємство випускало мінеральну воду «Миргородська-2», киселі та сухі напої серії «Райський сад», інші безалкогольні напої, гірчицю, майонез, хрін, оцет.

Чистий дохід від реалізації продукції у 2011 році склав 5 265 000 гривень.

При цьому за «паперами» підприємство проходило як збиткове.

Непокритий збиток на кінець року дорівнював 577 000 гривень.

Однак, схоже, не на виробничих проблемах зосередив свою увагу керівник-початківець.

28.03.2012 року голова правління Порохня засвідчив «зміну власників акцій, яким належить 10 і більше відсотків голосуючих акцій».

Лаврик Павло продав 10143 акції, що складало 51,227 % від статутного капіталу товариства.

Лаврик Микола – 3534 акції (17,848 % від статутного капіталу).

Третій великий співвласник «Калинки», член Спостережної ради і голова Ревізійної комісії Болгов Євгеній позбувся 4049 акцій (20,449 % від статутного капіталу).

Доречно зазначити, що членів наглядової ради усього було 3, акціями ж володіли ще 7 персон, але першим трьом разом належало майже 90 % цінних паперів.

Водночас фізична особа, ім’я якої не повідомлялося, набула пакет акцій, вартість якого дорівнювала 95,449 % від статутного капіталу ЗАТ.

30.04.2012 року загальні збори акціонерів звільнили обох братів Лавриків та Болгова, котрі вже не мали жодної частки в статутному капіталі «Калинки», із займаних ними з 2006 року посад.

Головою Наглядової ради збори акціонерів призначили Тарашевського Олександра Казимировича (попереднє місце роботи – голова Київської районної ради м. Полтави). Він володів акціями в розмірі 4,2172 % від статутного капіталу ЗАТ.

А членом Наглядової ради – Тарашевського Олександра Олександровича (його сина?). Останній до того працював заступником директора по постачанню ТОВ «Звєзда рибака». Як з’ясувалося, саме він і придбав 95,4495 % акцій.

01.04.2013 року директор Порохня поінформував, що в депозитарії зведеного облікового реєстру власників цінних паперів «виявлені наступні зміни»:

- акціонер-фізична особа, власник 95,45 % акцій (логічно припустити, що ним був Олександр Тарашевський), на вторинному ринку цінних паперів продав значну частину з них, у результаті чого належний йому пакет склав 55,45 % від загальної кількості;

- 40,00 % різниці придбала не названа фізична особа, котра до того була власником «0 шт. простих іменних акцій Товариства».

За півмісяця, а саме 17.04.2013 року, Порохня зробив повідомлення про нововиявлені зміни:

- фізична особа-акціонер, власник 55,4495 %, позбавився всього свого пакету;

- те саме зробив невідомий нам власник 40,0000 % акцій;

- володарем 99,7677 % акцій «Калинки» стала юридична особа – ТОВ «Аква Інвест Груп», яка до того мала «0 (нуль) шт. простих іменних акцій Товариства».

Ще через 2 тижні, 30.04.2013 року, загальними зборами акціонерів тепер уже приватного акціонерного товариства «МЗП «Калинка» було прийнято рішення про звільнення:

Тарашевського Олександра Казимировича – з посади голови Наглядової ради;

Тарашевського Олександра Олександровича – з посади члена Наглядової ради (обидва пробули у цих кріслах рівно рік);

Порохню Максима Петровича – з посади директора ПрАТ: «у зв’язку із заявою посадової особи».

Повідомлення про продаж підприємства потрапило до розділу «найкрупніші угоди тижня». «Збитковий» завод прибрала до своїх рук київська компанія «Аква Інвест Груп». Її контролював Олександр Ногачевський – колишній топ-менеджер «Укрпродукт» і Carlsberg Group та колишній радник голови «Укрексімбанку».

Бренди компанії Carlsberg Ukraine Бренди компанії Carlsberg Ukraine

Не знаю, для чого потрібна була ця низка перепродажів акцій (може хтось підкаже).

Однак упевнений, що мала місце якась «схема».

У цьому мене переконує постать ще однієї представниці чутівського «анклаву» в Полтаві.

Порохня Світлана Казимирівна – нинішній заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів (питання діяльності і розвитку гуманітарної сфери).

Народилася вона 1968 року. Як записано у паспорті, на Хмельниччині, у с. Воскодавенці. Сама ж каже, що в смт Чутове, звідки родом її мама.

Із 1983 по 1987 роки навчалась у Лебединському педагогічному училищі.

Трудову кар’єру розпочала 18-річною, у 1987-му – вчителем початкових класів Чутівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів, де свого часу сама була школяркою.

Через майже 15 років спромоглася отримати вищу освіту. Заочно.

У 2001-му Світлана Казимирівна закінчила навчання в Полтавському державному педагогічному університеті. Здобула спеціальність «початкове навчання». Не надто престижну.

Та це не завадило їй вже у 2005 році перейти з учительської посади (усе ті ж молодші класи) на керівну. Начальника відділу освіти Чутівської райдержадміністрації.

Із цього крісла й забрав її Мамай наприкінці 2010 року, ставши мером, до Полтави. І призначив начальником Управління освіти Виконавчого комітету Полтавської міської ради.

А вже всередині наступного року вона стала заступником градоначальника.

На той час п. Порохня була заміжньою. Її двом синам виповнилося тоді 24 та 19 років.

Менший, студент, навчався відразу у двох вишах. Старший працював. Водієм.

Під кінець 2011 року він опинився (здогадалися – де?) у Миргороді. Почав «рулити» у «Калинці».

Нещодавно Світлана Казимирівна, схоже, вийшла зі шлюбу і повернула собі дівоче прізвище.

Воно на Полтавщині мало поширене. Тарашевська. Як і по батькові.

____________________________

Тепер нам зрозуміло, що Миргородський завод продтоварів із власності братів Лавриків у цілковите володіння ТОВ «Аква Інвест Груп» переводив родинний колектив «керівників» перехідного періоду.

Це були старший брат Порохні (Тарашевської), її син і племінник, тобто братів син.

Поцікавився біографіями старшого і молодшого Олександрів Тарашевських.

І знову не марно.

Казимирович у 2007 році числився керівником севастопольського ТОВ «Звєзда рибака» (надання послуг у рибальстві), де згодом заступником директора став його син.

У якийсь період очолював ТОВ «Агрофірма Ворскла», зареєстровану в с. Старі Санжари, що на Полтавщині.

Не цурався політики. У 2005 році очолив Старосанжарську первинну організацію Партії регіонів.

У 2010 році був обраний депутатом Київської районної в м. Полтаві ради від «Совісті України». 17 листопада переважною кількістю голосів (рада майже повністю складалася із «совістливців» та «регіоналів» ) колеги довірили йому очолювати районну раду.

За посадою увійшов до складу Виконавчого комітету Полтавської міської ради.

Тарашевський і Мамай, 2010 рік (фото "Полтавщини") Тарашевський і Мамай, 2010 рік (фото "Полтавщини")

Однак уже 29 квітня 2011 року Тарашевський склав з себе повноваження і головуючого, і депутата.

Через рік він із сином сплив у Миргороді…

Коли в 2013 році обидва позбулися тягаря заводських акцій, невдовзі у публічну площину вийшов Тарашевський-джуніор.

Різнобічно обдарований 23-річний нащадок Казимировича вирішив стати депутатом.

Якраз тоді у Черкасах відбувалися довибори до Верховної Ради України.

Позиціонував себе нещодавній власник 95,5 % акцій великого підприємства як безробітний мешканець Севастополя.

«Сан Санич Тарашевський» (фото procherk.info) «Сан Санич Тарашевський» (фото procherk.info)

Тарашевський-старший пішов до сина у довірені особи. Тоді то журналісти й пригадали, що Олександра Казимировича свого часу називали одним із спонсорів виборчої кампанії мера Полтави Мамая.

Та просунути сина в нардепи не вийшло. Дарма, що креатив зашкалював. Бігборди зображали паруб’ягу у вишиванці з молотом на плечі. Написи закликали: «За Сан Санича!» та «КУЙ своє майбутнє, голосуй за Тарашевського».

Здалеку видно було молотобійця та оте велике «КУЙ». Так його і прозвали місцеві дотепники.

Підсумок кампанії був до смішного мізерним – 0,17 % голосів виборців.

У 2015 році Тарашевський-батько вирішив згадати славетне минуле. І подався у депутати Полтавської обласної ради від «Совісті України». Очолював список сам Мамай. Однак Олександр Федорович «пролетів», як і всі наступні кандидати.

За народженого в 1962 році пенсіонера Тарашевського, мешканця с. Білики Миргородського району, проголосували тільки 23 особи.

____________________________

Як бачимо, з приходом Мамая обмін «челяддю» між керівництвом міста і чутівськими воротіями відбувався на постійній основі.

Далі буде…

____________________________

При підготовці цієї публікації автор використовував навички, набуті й вдосконалені під час тренінгу з #OSINT, проведеному Дмитром Золотухіним у Полтаві 23.02.2016 року.

Про автора
Ігор Гавриленко
історик (Історія твориться сьогодні, і творимо її ми)
Ігор Гавриленко
138
Останні публікації