6.07.2016 | 19:45

Обласна прокуратура вважає, що суддя Струков не усвідомлює значення своїх дій

24 червня 2016 року суддя Октябрського районного суду м. Полтави Лариса Гольник подала до Прокуратури Полтавської області заяву про злочин.

Вчинив його голова того ж суду Олександр Струков.

Зараз він розглядає справу Віктора Передерія, екс-директора КП «Полтава-Сервіс», обвинуваченого в одержанні неправомірної вигоди (попросту – хабара).

Передерій був затриманий 21 серпня 2015 року. Під час обшуку з його кабінету вилучили 1,8 тисячі доларів США.

Відповідно до обвинувального акту, службовець вимагав 45 тисяч гривень від підприємця Надточія – за оформлення двох договорів оренди торгових місць на території комунального ринку «Браїлки». По тисячі гривень за кожен квадратний метр! Аргументував зазначену суму тим, що це – вказівка керівництва.

Довідково. Передерій очолював комунальне підприємство, підпорядковане міській владі. Керує ж Полтавською міською радою та її Виконавчим комітетом Олександр Мамай.

Передерій своєї вини не визнає. Заявляє, що його затримання – це політичне замовлення, а докази у справі сфальсифіковані.

З цілком очевидних причин справа Передерія привертає пильну увагу ЗМІ й громадськості.

Однак її слухання в суді весь час відкладається.

Суддя Струков, відомий виправдувальними рішеннями на користь високопосадовців і занадто поблажливими вироками у низці інших випадків,  у засіданнях веде себе, м’яко кажучи, дивно.

Спершу Струков забороняв журналістам фотографувати себе та Передерія. Потім – обвинуваченого та його захисника. Попри те, що усі вони є публічними особами, а кримінальне провадження розглядається у відкритому режимі.

Крім того, у засіданні, що відбулося 25 травня, на побажання адвоката Передерія, Дмитра Донського, головуючий суддя піддав усіх присутніх у залі осіб принизливій процедурі паспортного контролю, не передбаченого жодною з норм закону.

Окремі сторінки з паспортів, посвідчення журналістів і «вільних слухачів» були ксерокопійовані й долучені до матеріалів справи. А їхні прізвища, імена та по-батькові Струков змушував повторювати кілька разів для захисника обвинуваченого, щоб той мав можливість їх записати.

У тому ж засіданні Донський зажадав заборони на здійснення журналістами аудіозапису та відеозйомки, хоча всі вони використовували тільки портативні пристрої. «Служитель Феміди» безпідставно, без виходу до нарадчої кімнати та будь-якого мотивування свого рішення задовольнив і це клопотання.

Складається враження, що володар суддівської мантії на прізвище Струков готовий виконати будь-яку забаганку сторони захисту Передерія. І самої цієї соби, обвинуваченої у здійсненні корупційного злочину.

Від імені групи журналістів та «вільних слухачів» 17 червня мною було скеровано до Вищої кваліфікаційній комісії суддів України колективну скаргу щодо вчинення Олександром Струковим грубого порушення засад гласності та відкритості судового процесу.

Найбільше Струкову не сподобалося, що  засідання у справі Передерія почала відвідувати суддя Гольник, яку він намагається гнобити за її принципову позицію при розгляді корупційного провадження стосовно міського голови Мамая та діяльну участь у викритті злочину Дмитра Трихни, посібника мера, котрий намагався за 5 тисяч доларів спокусити її прийняте вигідне Мамаєві рішення.

Оперативне відео зустрічі градоначальника із суддею, оприлюднене в засіданні суду по справі Трихни 24 травня, неабияк сколихнуло інформаційний простір. Тоді мер засвідчив повноваження Трихни на подальші перемовини і просив Ларису Гольник «прийняти виважене рішення для себе», «переспати з цією думкою», а також визнав, що чинив тиск на її родину.

Зустріч Олександра Мамая та Лариси Гольник (2015.01.14, Полтава) Зустріч Олександра Мамая та Лариси Гольник (2015.01.14, Полтава)

За задумом організаторів перемовини мали відбутись у кабінеті голови Октябрського райсуду.

Тепер Струков до безглуздості примітивно силується приховати свою причетність до тиску на суддю Гольник і навіть, будучи приведеним до присяги як свідок, збрехав у суді над Трихною 7 квітня. Так само лжесвідчив і сам мер Мамай.

Та повернуся до справи Передерія.

У засіданні, що відбувалося 25 травня, суддя Струков, вичитавши з мого паспорту, що я перебуваю у шлюбі з Ларисою Гольник, заходився про це патякати.

Зокрема він, звертаючись до обвинуваченого та його захисника, поїнформував їх: «Тут знаходиться суддя Октябрського районного суду міста Полтави Гольник Лариса Владленівна вмісті зі своїм чоловіком Гавриленком. Щоб вам теж було відомо. Вот вона тут сидить».

По відношенню до посадовця, обвинуваченого в корупції, Струков повів себе як доносчик і дрібна «шістка». Невдовзі Передерій скористався цим «меседжем».

8 червня екс-директор КП прийшов у кабінет до судді Гольник і зажадав надати йому номер мого телефону. Для чогось я йому дуже знадобився – напередодні наступного судового засідання.

Передерій отримав відкоша.

10 червня цирк у суді продовжився. Струков знову не зміг впоратися з емоціями і почав, замість розгляду справи Передерія, прискіпуватися до Гольник та Гавриленка.

Запитання судді Олександра Струкова під час засідання у Октябрському райсуді Полтави (2016.06.10) Запитання судді Олександра Струкова під час засідання у Октябрському райсуді Полтави (2016.06.10)

Оскільки ніхто з нас не давав згоди на оприлюднення Струковим наших персональних даних, 24 червня Лариса Гольник подала до прокуратури заяву про злочин.

У ній, поміж іншого, говорилося: «суддя Октябрського районного суду м. Полтави Струков Олександр Михайлович незаконно поширив під час судового засідання конфіденційну інформацію про мій сімейний стан, особу мого чоловіка, який має відмінне від мого прізвище».

Ми не приховуємо, але й не афішуємо свого шлюбу. Для кількох осіб, присутніх у залі, такий розголос став цілковито несподіваною. І вони були обурені поведінкою Струкова не менше за нас.

Заява до прокуратури супроводжувалося посиланнями на ст. 32 Конституції, відповідно до якої ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених самим головним законом нашої країни.

Звернула увагу прокуратури Лариса Гольник і на офіційне тлумачення зазначеної статті в рішенні Конституційного Суду України № 2-рп/2012 від 20 січня 2012 року.

Поміж іншого Конституційний Суд зазначив, що збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя.

Відповідальність за порушення недоторканості приватного життя особи, зокрема за незаконне поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди або поширення цієї інформації у публічному виступі, передбачена ст. 182 КК України.

Крім того, Лариса Гольник відзначила, що цей злочин за своєю конструкцією є формальним і вважається закінченим з моменту вчинення описаних у ст. 182 КК України дій.

Заявниця просила обласну прокуратуру, у суворій відповідності до вимог вітчизняного законодавста, невідкладно внести відповідну інформацію до Єдиного реєстру досудових розслідувань, визнати її потерпілою та розпочати слідство.

Прокуратура вчинила інакше.

Листом від 2 липня, за підписом заступника начальника слідчого відділу прокуратури області, Ларису Гольник повідомлено, що наданих нею відомостей недостатньо для  реєстрації в ЄРДР (хоча заява супроводжувалася диском із аудиозаписами всіх зазначених у тексті подій).

Крім того, прокуратура не побачила в заяві «об’єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки злочину» (панове, на те ви й слідчі, щоб знаходити докази, а не відписки вигадувати).

Тепер – найкумедніше!

Досвідчений «слідак» удався до розмірковувань про суб’єктивну сторону кримінального правопорушення, передбаченого ст. 182 КК України, і видав «перл»:

«Прямий умисел на поширення конфіденційної інформації щодо Вас суддею Струковим О.М., доводами Вашої заяви беззаперечно не підтверджується».

Відповідь обласної прокуратури Відповідь обласної прокуратури

Доведеться вдатися до юридичної теорії й мені (наступні 6 абзаців адресовані фахівцям, людям без відповідної освіти їх можна не читати).

Стаття 24 Кримінального кодексу України вбачає прямий умисел тоді, коли особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.

Науково-практичний коментар до КК України роз’яснює, що перші дві ознаки умислу (усвідомлення і передбачення) характеризують процеси, які відбуваються у психіці суб’єкта і тому складають інтелектуальний компонент умислу. Третя ознака (бажання чи свідоме припущення наслідків) характеризує вольову сферу особи й утворює вольовий компонент умислу.

Усвідомлення означає не лише розуміння фактичних обставин вчиненого діяння, а й певне розуміння його суспільної небезпеки. Якщо особа не усвідомлює суспільно небезпечний характер своїх дій чи бездіяльності, це може свідчити про її неосудність або про відсутність умислу при вчиненні злочину.

Передбачення – це розумове уявлення особи про результати своєї дії (бездіяльності). При вчиненні злочину винний усвідомлює зміст конкретних наслідків його діяння, їх суспільно небезпечний характер (шкоду, яка буде заподіяна об’єктам посягання), а також неминучість або можливість настання таких наслідків.

Під бажанням розуміють прагнення досягти конкретного результату, що передбачає свідому і цілеспрямовану діяльність особи.

Що стосується формальних складів злочину, які не передбачають як необхідну ознаку настання певних суспільне небезпечних наслідків, то змістом прямого умислу є усвідомлення винним суспільно небезпечного характеру своєї дії (бездіяльності) і бажання їх вчинення. У таких злочинах не потрібно визначати психічне ставлення суб’єкта до наслідків. Воно тут переноситься на саме діяння, вчинення якого є моментом закінчення злочину. Злочини з формальним складом можуть вчинятися лише з прямим умислом.

Переходжу з юридичної мови на звичайну людську.

Намагаючись вигородити суддю Струкова, відомство під керівництвом обласного прокурора Сергія Попова продовжує ганьбити себе. До дивовижно неефективного та млявого розслідування справи Мамая, Ковжоги, Трихни, коли обвинуваченим виявився тільки останній, додається недолугий захист прокурорами (!) свого колеги у мантії.

Судді зі стажем роботи у кілька десятків років співробітники прокуратури приписали незнання законів.

Людині, яка кілька строків поспіль обіймає посаду голови суду, – неспроможність збагнути значення своїх дій та передбачити їх наслідки.

Злочинця, який свідомо дав у суді лжесвідчення, щоб приховати дії мера та його прихвоснів, і довгий час переслідує неугідну йому працівницю, прокуратура визнає нездатним до цілеспрямованої діяльності.

Тобто Струков щось таке говорив у двох судових засіданням про суддю та її чоловіка, але сам не усвідомлював, що це із ним відбувається.

Медицині подібні випадки відомі. Називається це «глосолалія».

Мовлення, що складається з безглуздих слів і словосполучень, яке має лише деякі ознаки осмисленості, спостерігається у людей в стані трансу, під час сну та при деяких психічних захворюваннях.

Судья Струков убегает от журналистов (2016.06.21, Полтава) Судья Струков убегает от журналистов (2016.06.21, Полтава)

Звичайно, Струкова, після його невмотивованого забігу в кущі, можна підозрювати у чому завгодно. Але ж, панове прокурори, ви мусите знати про презумпцію психічного здоров’я.

Поки діагноз не встановлено, ви повинні ставитися до громадянина Струкова як до людини адекватної, здатної усвідомлювати значення своїх слів і вчинків.

І якщо вони порушують закон, притягати його до відповідальності.

У цьому – ваш обов’язок.

Згадаю й про іншу відписку. Стосовно лжесвідчень.

Відповідь обласної прокуратури Відповідь обласної прокуратури

У судовому засіданні 21 червня Лариса Гольник поставила обласну прокуратуру перед вибором: якщо Мамай і Ковжога причетні до злочину Трихни (пропозиції надання службовій особі, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди та втручання в будь-якій формі в діяльність судді з метою добитися винесення неправосудного рішення), вони, дійсно, не несуть відповідальності за ті неправдиві свідчення, які давали на допитах у прокуратурі та в суді. Але тоді прокуратура має змінити обвинування Трихні, якій діяв за попередньою змовою з іншими особами, і завершувати слідство стосовно цих останніх.

Якщо ж прокуратура вважає, що Трихна діяв самостійно, тоді лжесвідків слід покарати у спосіб, передбачений вітчизняним законодавством.

І зверніть увагу, щодо Струкова не велося слідство у справі Трихни (читай Мамая). Він уважається свідком. І якщо ваше крутійство з відмовою розпочати кримінальне переслідування Мамая і Ковжоги за завідомо неправдиві покази має якусь подобу правдоподібності, то до Струкова ці аргументи «притулити» неможливо.

Нещодавно Генпрокурор Юрій Луценко заявив, що в разі приховування корупції на місцях «полетять» з посад усі причетні.

Тільки енергійні дії дають вам шанс залишитися при посадах. Інакше підете услід за Поповим. І станеться це швидше, ніж вам здається.

Про автора
Ігор Гавриленко
історик (Історія твориться сьогодні, і творимо її ми)
Ігор Гавриленко
138
Останні публікації