4.06.2016 | 19:46

Камінг-аут*

Упродовж кількох останніх місяців я зробився геєм. І при цьому альфонсом, який працює на 0,25 % ставки та сидить на шиї у дружини. А ще – педофілом і психічно хворим власником мільйонних статків та шикарного автопарку. Звиклим до розкошів і закордонних вояжів.

Скажете, що за маячня?

А ви почитайте коментарі до моїх дописів у блозі та журналістських матеріалів, які стосуються судді Гольник, на «Полтавщині». Ще більше нісенітниць знайдете на «Полтавському інформаційному порталі «ФОКУС Полтава» (знову підвищу відвідуваність цьому «зливному бачку»).

Разом із дружиною ми лопатою гребемо хабарі, масово «віджимаємо» чужі гаражі, робимо уколи невідомої речовини чужим бабусям, поливаємо брудом кришталево чистих людей (Мамая, Ковжогу, Трихну, суддів Струкова та Беркуту, Передеріїв, Самохатків).

Блоги надиктовує мені дружина – вона все робить моїми руками, «чтобы лишний раз не напускать на себя тень»**. При цьому сама вона «не втепная даже заявление об преступлении составить граммотно» (це пише «гейзер», сполучені ніки: «Крик», «Франц1», «Линч» та деякі інші, зокрема «Триумф», останній – вочевидь передчасний).

Цікаво, що засуджений за шахрайство та хабарництво злочинець навіть співчуває нам: «Жаль ума не хватило по-граммотному у соседки гараж отобрать».

Вивести на чисту воду нас здатне тільки проходження детектора брехні.

Розплата для нас неминуча – у цьому «гейзера» переконало прочитання книги Достоєвського «Преступление и наказание», з якою він наполегливо рекомендує познайомитися мені.

Порадою не скористаюся. Свого часу я прочитав усі художні твори цього автора, включно з маловідомою, на жаль, повістю «Село Степанчиково и его обитатели».

Там є цікавий персонаж – Фома Фомич Опіскін:

«Откуда он взялся — покрыто мраком неизвестности. Я, впрочем, нарочно делал справки и кое-что узнал о прежних обстоятельствах этого достопримечательного человека. Говорили, во-первых, что он когда-то и где-то служил, где-то пострадал и уж, разумеется, "за правду". Говорили еще, что когда-то он занимался в Москве литературою. Мудреного нет; грязное же невежество Фомы Фомича, конечно, не могло служить помехою его литературной карьере. Но достоверно известно только то, что ему ничего не удалось».

І ще: «Представьте же себе человечка, самого ничтожного, самого малодушного, выкидыша из общества, никому не нужного, совершенно бесполезного, совершенно гаденького, но необъятно самолюбивого и вдобавок не одаренного решительно ничем, чем бы мог он хоть сколько-нибудь оправдать свое болезненно раздраженное самолюбие. Предупреждаю заранее: Фома Фомич есть олицетворение самолюбия самого безграничного, но вместе с тем самолюбия особенного, именно: случающегося при самом полном ничтожестве, и, как обыкновенно бывает в таком случае, самолюбия оскорбленного, подавленного тяжкими прежними неудачами, загноившегося давно-давно».

Нік «гейзер» наводить якісь місяці та роки і вимагає пригадати приурочені до них наші «злодіяння». Ось тут я готовий відповісти симетрично. Відразу підкажу й відгадки:

20.01.2011 р. – на Передерія О.В. покладено виконання обов’язків начальника Управління у справах захисту прав споживачів у Полтавської області;

20.05.2011 р. – Передерій О.В. через сина, Передерія В.О., одержав частину хабара в сумі 3000 грн.;

23.05.2011 р. – Передерій В.О. одержав ще один «транш» – 13000 грн., після чого зателефонував до свого батька, Передерія О.В., й повідомив про отримання грошових коштів, а невдовзі був затриманий працівниками правоохоронних органів;

26.11.2012 р. – Октябрський районний суд виніс вирок обом правопорушникам. Суддею була Лариса Гольник.

Як може ставитися до судді, котра притягла його до кримінальної відповідальності, чиновник-корупціонер? Відповідь, гадаю, зрозуміла всім.

Тепер «гейзер» став на захист «знедоленої» нами родини Самохаток, тієї іще сімейки.

Її «кращі» представники теж присутні серед чорноротих коментаторів.

Наприклад, «Flower 1976» – дружина Сергія Самохатка, нібито єдиного спадкоємця за Лутаєнко Євгенією Данилівною.

От тільки патякаючи про «віджим» гаражу та свій героїчно жертовний догляд за бабусею, смердюча «квітка» забуває згадати про іншу бабусю – Марію Лутаєнко, яку Самохатки обманним шляхом позбавили законної частки в спадщині. Вона дійсно допомагала своїй родичці і зараз у суді намагається відновити справедливість.

До речі, раніше судимого «гейзера» обурило те, що я назвав таким самим і Сергія Самохатка: «Численні натяканнями в своїх статтях про судимості С. Самохатка,  сімейство Гавриленка-Гольник намагаються облити брудом людину, що відстоює своє право та інтереси в суді».

Нешанований мною «гейзере», я не натякаю, а стверджую.

Фах історика привчив мене спиратися на документальні докази.

У поясненнях до заяви в міліцію, яку громадянин Самохатко «накатав» на нас 22 липня 2014 року, він сам зазначив цей малосимпатичний факт своєї біографії. І власним підписом посвідчив. То які до мене можуть бути претензії?

Недолугі наклепники пересмикують усе, що можна.

Вражає, як та сама людина може стверджувати прямо протилежне. Порівняйте:

1) «Речі, що знаходилися в гаражі, сімейство Гольник-Гавриленко самовільно без власників цього майна, викинули на смітник»;

2) «Гавриленко разом зі своєю дружиною нахабним образом викинули особисті речі власника гаражу, які впродовж  тривалого часу використовують у всласних інтересах».

Офіційно заявляю – ми не бомжі, речами зі смітника не користуємося! :-)))

При потребі можу оприлюднити перелік речей, які Самохатка переховував у чужому гаражі (там самих лише офісних столів налічувалося 16 штук), а також номер автівки, яка все те майно збанкрутілого клубу «Ліга Нарди» вивозила.

Швидко еволюціонували уявлення «гейзера» й про наш «автопарк».

Спершу він писав: «Жаба давить, що не змогли видоїти нічого з Мамая. А так ця сім'я мріяла про новиу автівку, набридло іздити муніципальним транспортом та ходити пішки».

Однак невдовзі зібраний 2008 року в Кременчуці «Кайрон», придбаний нами у 2014-му з пробігом 84 тис. км, перетворився на шикарний джип / кроссовер / загадковий «позашляховик  Корейського виробництва» – без конкретизації, з натяком на «крутизну».

Далі – більше. Кількість наших автівок зростає на очах.

Їх уже чи то дві, чи то три.

Иван Васильевич меняет профессию."Три магнитофона..." Иван Васильевич меняет профессию."Три магнитофона..."

Пам’ятаєте, як у фільмі «Иван Васильевич меняет профессию» стоматолог Антон Семенович Шпак у виконанні Володимира Етуша перераховує «все, все, чтo нажил непoсильным трудом»? Тільки за мене це робить команда коментаторів.

А потім Свєта Самохатко (Flower 1976) запитує гнівно, хоч і знає, що бреше: «За які кошти Ви придбали три автомобіля?» і стверджує: «Гавриленко и Гольник, под маской борцов с коррупцией, умело вершат свои грязные дела».

Услід за нею «гейзер» спішить затаврувати мене – малює картинки з життя зажерливих глитаїв. І ось я вже «блохер, с 3-мя машинами,квартиркой в центре города и отжатым железным гаражем во дворике».

Звісно ж, для розміщення цього автопарку мені гараж і знадобився. Одна біда: він хоч і радянський – волгівський, але три машини в нього аж ніяк не запхати. Дві також.

Вгадайте, який гараж належить безсоромній родині хабарників?

Правильна відповідь – той, що зліва. Минулу снігову зиму він ледь пережив, провалився дах.

Звертаюся до анонімних заочних оцінщиків чужого майна. Ви й тепер продовжите стверджувати, що влітку 2014-го вартість цієї іржавої та перекособоченої споруди віком майже 35 років становила в три рази більше, ніж 5000 гривень?

Дивуюся ще, чому всі три гаражі, розташовані в нашому тісному дворику, мені не приписали.

Не логічно якось.

Утім з логікою мої викривачі принципово не дружать.

Наприклад, нік «очи черные» упражняється в умовиводах: «Судя,что семейство катается на дорогих машинках деньги таки Трихна впарил».

Тут уже й мій давній антагоніст «Борько II» почав заперечувати: «очи черные, ну нє гаварітє єрунди, на 5 штук разві можна купіть двє мащини квартіру і пратіваударний хватаапарат?»

До речі, оскільки на сайті «Фокус» спостерігається відчутний дефіцит коментаторів, вузьке коло обмежених осіб вимушене вести «діалоги» саме з собою. За небагатої фантазії це змушує їх вдаватися до фальшування ніків з «Полтавщини». Так з’явився лже-Борько. Він якось допитувався: «Де Гаврила з черговим пасквілем для блогу "Ні корупції"? Чи він закоханий тільки в Мамая? Пише лише про нього кожного тиждня» (БорькаІІ, 18 апреля 2016 в 20:36).

Бідний ідейний «Борько II», мої Вам співчуття. Ці негідники зазіхнули на Ваш шляхетний «вінценосний» нік, однак не зуміли відтворити Ваш неповторний стиль. Нездари!

Інша «громадськість» цілковитої безглуздості своїх брехливих інвектив не помічає.

І продовжує викривати, приписуючи нам усі атрибути життя «на широку ногу»:

·         земельні ділянки (каюся, невеличку смугу землі під будинком, як і всі сусіди, дружина обробляє – садить квіти й деяку городину, однак називати це «ДІЛЯНКАМИ» – то вже занадто);

·         вояжі в екзотичні іноземні країни (зізнаюся, позаминулого літа їздив до брата у Білорусь – закордонний паспорт з відмітками про перетин кордону готовий надати на перевірку компетентним органам :-))); узагалі ж на чужину не поспішаю – в Україні є безліч цікавих місць, які слід подивитися);

·         «500000 грн на депозитах» (вивчайте уважно декларацію Л.В.Гольник – там усе розписано – і діліть свої фантазії у півтора рази, як мінімум).

Порівняйте наші статки з офіційними доходами і власністю Олександра Мамая – я радий, що заможніший за мера, от тільки чи правду він написав?

Бо з декларації за 2014 рік випливає, що полтавський градоначальник, разом із двома синами, – безхатько, який не має жодної нерухомості. Тоді він спромігся заробити 226722 гривні. На роботу добирався вантажним автомобілем ГАЗ 3302, 2500 куб. см, 1995 року випуску, у супроводі на рік старшого причепу КрАЗ 8138 (інші транспортні засоби в декларації не зазначені). Вірогідно, від того в Полтаві й дороги такі розбиті. :-)))

Ще мер володіє цінними паперами Mamarel Serviсes Lіmited на суму 21893 грн. Більше – нічим!

За 2015-й Олександр Мамай відзвітувався про трохи більшу зарплатню та про придбану за 15,5 тисяч гривень мрію свого дитинства – чудо радянського автопрому «Волгу» ГАЗ М-21, 1963 року випуску.

Мамай і "Волга", фото "Полтавський вісник" Мамай і "Волга", фото "Полтавський вісник"

І знову ж таки Мамай «задекларував» купу прочерків практично в усіх розділах документу.

Декларація Мамая, розділ ІІ Декларація Мамая, розділ ІІ

Декларація Мамая, розділ ІІІ Декларація Мамая, розділ ІІІ

У 2014 році суддя Лариса Гольник отримала 219537 грн. сукупного доходу. Мій внесок у сімейний бюджет був скромнішим – 96944 грн. Живемо ми в квартирі площею 59,6 кв. м.

Тоді ж придбали бувший у використанні автомобіль, описаний вище, – за 123170 грн.

На депозитах у банках тримали зароблені раніше 264430 грн., вони принесли нам 35005 грн. дивідендів (під подушкою гроші не тримаємо – і вам не радимо).

Такий насправді спосіб життя веде «Хабарниця яку свит не знав» («Триумф»).

«Гейзери» та їм подібні Самохатки (+ «ідейні» мамаєвці), не брешіть!

Тоді вам не доведеться награно обурюватися: «з жиру бісяться, не знають що на себе вдягнути, який автомобіль купити, де наступного року відпочити?» (нік «Громада» на Фокусі).

Тоді стане соромно, хоча й не впевнений, що це почуття вам відоме, цинічно допитуватися: «за какие средства расскошно живет суддейская семейка.Вот о чем народ интересуется» («гейзер»).

Скажу чесно, окремі дописи відверто спантеличують. Наприклад такий: «Гольник […] за 5 лет раскрутилась: тачки , шмотки из коттона, видеомагнитофоны,квартирка под киевом ,опять таки!За зарплату судьи и с мужем -препадом так не приборохлишся за 5 лет!» (це пише «sam3777», який останнє дієслово утворює не від слова «барахло», а від «прибору».

Людині з «магічною» комбінацією цифр у ніку, яка настільки показово окреслила своє убоге бачення заможного буття, пояснюю. Відеомагнітофону ми ніколи не мали, тож і ностальгії за раритетною (а, швидше, за безнадійно застарілою технікою) не відчуваємо. Років двадцять як перейшли на цифрові технології відтворення музики й фільмів.

Зате у нас є швейна машинка. Електронна, між іншим. Недорога, але «наворочена». Сам вибрав і дружині якось подарував. Уявіть собі, наші ненависники, Лариса вміє і любить шити – за викрійками з «Burda» (ті журнали я їй з інтернету скачую – до речі, ви тепер можете мене ще й у піратстві звинувачувати та кібер-поліцію на мене скерувати, дарую ідею ;-))).

Спеціально уточнив у дружини – речі з котону присутні в нашому гардеробі, але ніяк не домінують. І щоби «sam3777» знав, надаю довідку: котон до надто дорогих сукон не відноситься. А вишуканий і стильний одяг можна шити й зі ще дешевших тканин.

Із заробітком судді оббріхувачі теж ніяк не дійдуть згоди: «гребет от государства по 15 косарей в месяц» («гейзер»), «отримує шомісячно 18 000 грн.» («Нікто»). Крім того, «Кто отмазался при рассмотрении уголовного дела у этой коррупционерки значит заплатили ей установленную таксу от 10 до 25 зеленки.Кто был осужден,значит отказался платить взятку или нечего было платить.Вот откуда Гольник стала за пятилетку крутой со своим прихлебателем дятлом,который весь город утомил своими пасквилями» («Линч»).

Живемо ми так, як дозволяє зарплатня судді та доцента (у формулюванні «Flower 1976», «непонятного профессора»). До речі, менше ніж на 0,75 ставки (і то лише рік) я ніколи не працював. Бувало і 1,5 ставки. На чуже, на відміну від Самохатків і Передеріїв, ніколи не зазіхали.

Не вірите, розпитайте про наш спосіб життя у сусідів (адресу ж знаєте). Тільки у справжніх сусідів, а не таких як Самохатки, які мешкаючи на віддалі 3 км пішого ходу, на вул. Р.Люксембург, базікають, як «Гавриленко - Гольник переїхали в наш двір у 2000році».

«Кстати, квартирка под Киевом!», яку нам приписав «sam3777», швидко змінила місцезнаходження: «лариса купила в києві квартиру сину, дві машини» (це вже нік «DKNY»).

Від коментаторів також дізнався, яка суддя Гольник впливова персона: «Пускай расскажет о своих протеже в Киеве. Все ее почему-то бояться и в судах наблюдаем одни самоотводы судей.... И вот тогда уже даже нашу преславутую ГОЛЬНИК не спасет не один КИЕВ, ни миллионные статки» (пише «фокусний» «Влад»).

Йому вторить звідти ж «Лепрзорий»: «Это же не означает если у этого семейства в Киеве есть " волосатая" рука, то ей все можно!?»

Найкумедніше, що «волохатою рукою» виявився наш син: «расскажи как ты оправдывает воров и убийц за бабки, как покупала должность судьи через родственника(сына) работающего в вышестоящих судах» («Крик», «Полтавщина»).

А нік «Уличный комитет» (з «Фокусу») «протупив» і понизив нашого Іллю у можливостях: «Сынульке машинку прикупили, надо ж гараж конечно». Навіщо захудалий гараж, якщо є «новая квартира у сына в киеве с ремонтом» («DKNY», «Полтавщина»), пояснень знову ж таки не знайти.

Про сина відповім окремо.

Ілля давно вже веде самостійне життя. Працював за кордоном (у США) абсолютно офіційно і легально.

Має гарний фах, з юриспруденцією ніяк не пов’язаний. До жодної з гілок влади стосунку не має.

Досконало володіє англійською, дещо гірше – французькою та німецькою. Побував у низці європейських країн – як переможець різних конкурсів, коштом організаторів. Крім того, багато подорожує Україною.

Ілля (у центрі) супроводжує делегацію Конгресу США, м. Київ, вул. Інститутська

Автомобіль Ілля купив на рік раніше за нас. Теж бувший у використанні, з пробігом понад 100 тис. км. «Рено Меган» 2004 року випуску. За 66340 гривень.

Квартиру син придбав у 2012 році, за нашої допомоги, на околиці Василькова (райцентр Київської області, згідно з даними Вікіпедії відстань до Києва автошляхами становить 35,5 км).

Неподалік від будинку знаходяться птахофабрика та Навчальний авіаційний центр ВПС ЗС України. Такі сусіди створюють, як з’ясувалося, не надто комфортні, м’яко кажучи, умови для життя – звідси й помірні ціни.

Після сумновідомої пожежі на нафтобазі «БРСМ-Нафта», розташованої за 2 км від будинку, забудовнику взагалі, схоже, стало складно реалізовувати свій «товар» за комерційними цінами. Частину квартир наприкінці минулого року придбало Міністерство оборони України для військових, які відслужили у зоні АТО, та для родин загиблих.

05 12 Президент України вручив ключі від квартир військовим у Василькові #UBR 05 12 Президент України вручив ключі від квартир військовим у Василькові #UBR

Купував житло Ілля на стадії будівництва. Планування квартири гарне: велика кімната (розділив на дві) та кухня-студія. Комплектація – від забудовника, тобто голі стіни, без стелі й підлоги.

Інфляція «з’їла» значну частину коштів, відкладених на ремонт. У результаті він і досі остаточно не завершений.

Нещодавно наш син-«мажор» розжився цілком пристойними б/у меблями, які хтось віддавав за умови самовивозу.

***

Боже, дякую тобі, що наші вороги хоча і підлі, але безмежно дурні.

І це є приводом для оптимізму та впевненості у завтрашньому дні!

_______________

*Камінг-аут (від англ. coming out – вихід) – відкрите і добровільне зізнання про контроверсійні обставини особистого життя. Як правило, стосується сексуальної ідентичності.

**Усі цитати наведені зі збереженням їх неповторної стилістики, орфографії та пунктуації.

Про автора
Ігор Гавриленко
історик (Історія твориться сьогодні, і творимо її ми)
Ігор Гавриленко
138
Останні публікації