Решетилівське «правосуддя» продовжує догоджати Мамаєві

Зрозуміло, що, ведучи розслідування дій самого громадянина Мамая і його приспішників та добре знаючи, хто дійсно порушував закон, прокуратура відмовлялася задовольняти забаганки фігурантів кримінального провадження і вносити їхні повідомлення про «злодіяння» Лариси Гольник до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР). Тоді Мамай та Ковжога оскаржували «бездіяльність» співробітників прокуратури у судовому порядку.

Зазвичай суди відповідали їм відмовою. Унаслідок бездоказовості тверджень обох заявників.

Інакше повели себе решетилівські судді.

Спершу голова Решетилівського районного суду Леонід Беркута, спираючись на «Повітряне і космічне право», вивів Мамая з-під відповідальності за корупційне правопорушення.

Згодом у «гру» ввійшов інший решетилівський вершитель правосуддя – Олександр Горулько. І активно долучився до вставляння палиць у колеса слідству.

***

23 червня Олександр Мамай спрямував заяву Генеральному прокурору України Віктору Шокіну про вчинення Ларисою Гольник кримінального правопорушення. Воно полягало у винесенні суддею Октябрського райсуду 7 серпня 2014 року нібито завідомо неправосудної постанови про затримання та доставку до суду громадянина Мамая, котрий певно вирішив, що стоїть вище закону.

Нагадаю, суд ніяк не міг дочекатися добровільної появи полтавського міського голови, щоб розглянути справу про скоєне ним корупційне діяння, передбачене ст. 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП). Використовуючи владні повноваження, мер створював фіктивні «поважні» причини для неявки в засідання. Відтак суддя доручила міліції доправити його примусово – для притягнення до відповідальності за неповагу до суду (ч. 1 ст. 185-3 КУпАП).

22 липня листом начальника відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури Полтавської області Мамаю було повідомлено про відсутність законних підстав для внесення до ЄРДР відомостей за його заявою на ім’я Генерального прокурора.

28 липня градоначальник звернувся до Октябрського районного суду зі скаргою, в якій просив визнати бездіяльність начальника відділу обласної прокуратури.

До Решетилівки скаргу громадянина Мамая було направлено ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області 7 вересня.

19 жовтня слідчий суддя Горулько вирішив відмовити Мамаєві у задоволенні скарги на бездіяльність начальника відділу прокуратури. Але водночас поновив строк на оскарження і натякнув Олександру Федоровичу, що той може опротестувати «бездіяльність Генерального прокурора України та старшого прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури Полтавської області», який безпосередньо займався розглядом його заяви. Ухвала оскарженню не підлягала.

***

Гадаю, Олександру Максимовичу Горульку цікаво буде знати, що 12 липня, ще 2014 року, мер уже писав заяву на ім’я Генпрокурора (копію відправив прокурору Полтавської області), в який вимагав притягнути суддю до кримінальної відповідальності за тією ж ст. 375 КК України. За винесення неправосудних, на думку заявника, постанов про його привід до суду 3 та 4 липня.

25 вересня полтавського градоначальника підтримав Олександр Ковжога. Як керівник Управління Всеукраїнської спеціальної колегії з питань боротьби з корупцією та організованою злочинністю він повідомив прокурора Полтавської області про скоєння суддею 7 серпня 2014 року кримінального правопорушення. У провину Ларисі Гольник Мамаїв «правозахисник» ставив примусове затримання свого патрона та доставку його до суду 4 вересня, а також накладення на нього штрафу за неповагу до суду.

При цьому Ковжога брехливо посилався на постанову Апеляційного суду Полтавської області від 22 вересня. Насправді в ній недвозначно було визначено: «у відповідності до вимог ст. 268 КУпАП з метою розгляду справи у суді суд правильно і обґрунтовано застосовував примусові приводи».

Через цілковиту абсурдність висунутих проти судді обвинувачень слідчий відділ прокуратури області не став вносити повідомлення Ковжоги до ЄРДР, про що й проінформував заявника.

13 жовтня останній звернувся до слідчого судді Октябрського райсуду зі скаргою на бездіяльність заступника начальника слідчого відділу прокуратури. Ковжога просив суд зобов’язати працівника прокуратури внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати досудове розслідування «кримінального правопорушення» судді.

Наступного дня Ковжога продублював свою попередню заяву до прокуратури, вирішивши тепер шукати розуміння у Генерального прокурора. Додатково він просив Віталія Ярему звернутися до Верховної ради «щодо взяття дозволу на притягнення судді Октябрського районного суду м.Полтави Гольник Л.В. до кримінальної відповідальності».

31 жовтня начальник слідчого відділу прокуратури області направив скаржнику відповідь: «Враховуючи, що у Вашому зверненні відсутні відомості щодо обставин, які вказують на наявність ознак складу злочину, передбаченого ст. 375 КК України, підстав для внесення відомостей до ЄРДР не вбачається».

7 листопада Ковжога вирішив і цього співробітника прокуратури примусити зареєструвати інформацію про злочин та почати слідство, пожалівшись на нього слідчому судді Октябрського райсуду.

Скаргу Мамаєвого приспішника, рядженого в тогу «борця з корупцією», на бездіяльність заступника начальника слідчого відділу прокуратури 13 січня 2015 року розглянув Ленінський районний суд. Заслухавши учасників процесу та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що заява є необґрунтованою, а тому в її задоволенні слід відмовити. При цьому суд констатував, що «Скаржником у судовому засіданні будь-яких документів на підтвердження обставин про які він повідомляв не надано».

Відмовлено було Ковжозі й у задоволенні другої скарги – 28 січня 2015 року, Полтавським районним судом. Обидві ухвали, між іншим, теж не підлягали оскарженню.

***

Інше рішення решетилівського судді Горулька пов’язане із заявою Мамая, поданою Генеральному прокурору України Шокіну та Прокуратурі Полтавської області 12 червня цього року. Про скоєння кримінального правопорушення суддею Гольник щодо міського голови, яка нібито провокувала його, нещасного, на дачу хабара.

До речі, спочатку наш «совісний» мер обвинувачував суддю у вимаганні в нього хабара та заявляв, що зафіксував її злочинні дії.

15 липня заступник начальника слідчого відділу прокуратури Полтавської області письмово поінформував скаржника-градоначальника про відсутність підстав для внесення до ЄРДР відомостей за його заявою.

Тоді, 21 липня, ображений мер звернувся до Октябрського районного суду з проханням визнати «бездіяльність» цього співробітника прокуратури протиправною, а також зобов’язати його внести необхідні дані до ЄРДР.

30 жовтня з’явилася ухвала слідчого судді Горулька. Він вирішив задовольнити скаргу Мамая. «Бездіяльність» співробітника прокуратури визнана протиправною.

Решетилівський служитель Феміди зобов’язав прокурора внести до ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення за заявою Мамая від 12 червня 2015 року.

«Ухвала оскарженню не підлягає». Дарма, що в суді заступник начальника слідчого відділу обласної прокуратури пояснив – на момент надходження Мамаєвої заяви прокуратурою проводилося досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42014170000000303. Фігурантом цієї справи є Мамай Олександр Федорович власною персоною. Як особа, чиї протиправні дії розслідуються.

Представник прокуратури надав суду витяг із зазначеного провадження. У ньому говорилося, зокрема, таке: «27 жовтня 2014 року до ЄРДР було внесено відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ст. 376 ч. 2 КК України, за фактом тиску з боку Мамая О.Ф. та його представника Ковжоги О.І. на суддю Октябрського районного суду м. Полтави Гольник Л.В. з метою схилення її до ухвалення певного судового рішення у справі про адміністративне правопорушення. 11 січня 2015 року до ЄРДР було внесено відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ст. 369 ч. 3 КК України, за фактом пропозиції однією із службових осіб Полтавської міськради судді районного суду м. Полтави неправомірної вигоди за прийняття рішення у справі про адміністративне правопорушення. 11 березня 2015 року до ЄРДР було внесено відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ст. 363 ч. 2 КК України (номер статті в ухвалі судді зазначено помилково, насправді має бути ст. 383 – І.Г.), за фактом завідомо неправдивого повідомлення Мамаєм О.Ф. від 26.01.2015 року про вчинення суддею Октябрського районного суду м. Полтави Гольник Л.В. кримінального правопорушення, передбаченого статтею 368 ч. 3 КК України, та за фактом завідомо неправдивого повідомлення Ковжогою О.І. про вчинення цим же суддею та її чоловіком кримінального правопорушення, передбаченого статтею 190 ч. 2 КК України».

Утім, суддя Горулько якимось дивним чином визначив, що «Обставини, які є предметом дослідження у цьому кримінальному провадженні, є відмінними від обставин, зазначених у заяві Мамая О.Ф. від 12 червня 2015 року».

Далі слідчий суддя зазначив, що «діючим кримінальним процесуальним законом не передбачена стадія дослідчої перевірки для встановлення наявності ознак кримінального правопорушення. Із змісту самої заяви Мамая О.Ф. не вбачається явна відсутність ознак кримінального правопорушення, а тому наявність чи відсутність в діях зазначених у заяві Мамая О.Ф. осіб складу кримінального правопорушення може бути встановлена лише в результаті досудового розслідування».

***

Надам Олександру Максимовичу Горульку ще одну довідку.

На заяву Мамая щодо провокування його суддею до дачі хабара відповідав також в.о. начальника відділу нагляду за додержанням законів у сфері протидії корупції та процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про корупційні правопорушення прокуратури Полтавської області (лист датовано 6 липня).

16 липня градоначальник оскаржив його «бездіяльність» до Октябрського районного суду та просив змусити внести відомості про кримінальне правопорушення судді Гольник до ЄРДР.

9 вересня слідчий суддя Полтавського районного суду повернув скаржнику його звернення без розгляду з таким формулюванням: «Жодного обґрунтування щодо додержання строків оскарження із заяви не вбачається, та документально не підтверджується».

Невдовзі, однак, Мамаєві вдалося домогтися скасування цього рішення в Апеляційному суді Полтавської області.

Коли ж решетилівський суддя Горулько прийняв ухвалу на користь полтавського міського голови, за заявою останнього його скарга була залишена Полтавським районним судом без розгляду. Необхідності в цьому вже не було.

***

Схоже, що через Решетилівку наш градоначальник надибав шлях, як оминати незручні для себе рішення інших судів – Ленінського районного м. Полтави, а також Полтавського та Диканського районних.

Прикметно, що всупереч вимог Закону України «Про доступ до судових рішень» Олександр Горулько свої ухвали за скаргами Мамая до Єдиного державного реєстру судових рішень не вніс.

І ще один цікавий штришок. Останнім часом інтереси полтавського міського голови в Решетилівському суді представляв адвокат Валерій Грубич. Нині він притягується до кримінальної відповідальності за вчинення корупційного злочину. Судить його голова Октябрського районного суду Олександр Струков. Свідком у справі проходить Ковжога.

Як цікаво складається цей пазл!

Не важко й передбачити, яким буде рішення судді Струкова.

***

А тим часом справа Трихни, який за рішення на користь мера пропонував судді Гольник хабара, надійшла до суду. Стосовно Мамая та Ковжоги обласна прокуратура ще не визначилась.