4.07.2015 | 10:50

(Анти)Корупціонер Ковжога

У першому судовому засіданні інтереси полтавського міського голови, обвинуваченого в корупційному правопорушенні, представляв кваліфікований професійний адвокат. Надалі його змінив колишній міліціянт Ковжога, який був оформлений представником Мамая за довіреністю.

Чим же Олександр Іванович привабив Олександра Федоровича?

Звернемось до біографії.

Народився Ковжога 1961 року в с. Артемівка Чутівського району. З 1978 по 1979-й навчався в ПТУ при Полтавському м’ясокомбінаті.

Після проходження строкової військової служби у 1981-му подався в міліцію. Почав із посади молодшого інспектора карного розшуку.

За кілька років вступив до спеціальної середньої школи міліції МВС, навчання в якій завершив у 1986-му. У 1998 році здолав вищій освітній рубіж – Національну академію внутрішніх справ (колишня Київська вища школа МВС).

Наприкінці 2004 року «заслуги перед Українським народом» Ковжоги були відзначені грамотою Верховної Ради України.

Завершив міліцейську кар’єру першим заступником начальника управління – начальником кримінальної міліції Полтавського міського управління. Улітку 2008 року був звільнений у відставку за віком. Уважається ветераном органів внутрішніх справ України.

Із 2008 року Ковжога став керівником Управління «Всеукраїнської спеціальної колегії з питань боротьби з корупцією та організованою злочинністю» у Полтавській області. Попри грізну назву, це – громадська організація, котра за допомогою словесної «мімікрії» надала собі подоби державної правоохоронної структури. Об’єднує «колегія» таких же як Ковжога відставників і ветеранів міліції та спецслужб, котрі наділяють один одного «звучними» посадами на кшталт «керівник управління запобігання корупції», «керівник апарату голови колегії», «керівник управління кадрового забезпечення», «начальник відділу внутрішньої безпеки» тощо.

На початку 2011 року наш герой проявив невідомий загалу «значний особистий внесок у справах консолідації зусиль суспільства та держави у боротьбі з корупцією та організованою злочинністю», за що вдостоївся подяки одного з комітетів Верховної Ради України.

У вересні 2012 року Ковжога обійняв ще й посаду директора приватного підприємства «Юридична компанія «Юрпол».

Наступного року розпорядженням голови Полтавської обласної державної адміністрації О.Удовіченка ветеран антикорупційного фронту Ковжога як керівник Управління та представник «інститутів громадянського суспільства» був запрошений до складу Громадської ради при  облдержадміністрації.

У цій якості Ковжогу «успадкував» губернатор Віктор Бугайчук. А вже за Валерія Головка нашого «громадського активіста» включили до списку членів «робочої групи з питань розроблення обласної антикорупційної програми».

Не цурається Ковжога й політичної діяльності. Як член партії Сергія Тігіпка «Сильна Україна» висувався від неї на останніх парламентських виборах по 145-му округу. Здобув підтримку аж 1,94% виборців.

Як бачимо, офіційна біографія Олександра Івановича не засвідчує його особливих здобутків у якості адвоката. Звернемося до інших джерел.

Напевно, більшість читачів пам’ятає скандал, пов’язаний із обранням головного міліціонера Полтавщини на початку травня 2014 року. Одним із претендентів виявився Ковжога. Він почав розповідати присутнім у залі, що вирішив повернутися до правоохоронних органів, позаяк має важливий досвід і бачить, скільки порушень допускає міліція сьогодні.

Утім, досить швидко його виступ був обірваний обуреними «неформальними» громадськими активістами. Ковжозі  нагадали його керівне міліцейське минуле і поставили в провину корупційні схеми. Зокрема збирання хабарів із вуличних торгівців, «кришування» оборудок колишньої очільниці Інспекції з питань захисту прав споживачів у Полтавській області, «віджим» близько 50 чужих квартир у місті Полтаві.

Закинули навіть катування одного з колишніх підлеглих. Нібито 13 років тому Ковжога власноруч вдався до фізичних знущань над Анатолієм Сторожуком. При цьому під час екзекуції він називав себе оголеній жертві Лаврентієм Павловичем Берією.

З недовірою поставилася громада до виправдань Ковжоги, як і до тверджень, що кошти на дороге авто, Volkswagen Tuareg, він заробив приватною юридичною практикою. У результаті кандидат був освистаний і позбавлений слова.

В електронних ЗМІ можна знайти й інші цікаві «штрихи» до життєпису Олександра Івановича. Наприклад, твердження, що з міліції свого часу його (разом із начальником управління) «випер» тодішній керівник УМВС у Полтавській області Михайло Вершняк. Лише після відставки останнього, що сталася наприкінці 2007 року, Ковжога зумів через суд відновитися на посаді, а невдовзі оформив собі міліцейську пенсію.

Один із полтавських адвокатів розповів журналістам, як йому доводилося захищати колишніх «клієнтів» міліціонера Ковжоги. І ті скаржилися на використання «Лаврентієм Павловичем» (знову «спливає» використання Олександром Івановичем цього прізвиська) «недозволених методів» слідства (якщо висловлюватися максимально толерантно).

Нині, як твердить офіційний портал ГО «Останній Бастіон», звільнений із органів внутрішніх справ після «неприємностей зі звинуваченнями в корупції» та службового розслідування, Ковжога «спеціалізується на витяганні чиновників з-під корупційних справ». «Ефективному вирішенню проблем високопосадових клієнтів з законом, за словами колишніх колег «захисника», Ковжога завдячує обширним особистим зв’язкам в судах і прокуратурі».

Цьому ж слугує і антикорупційна вивіска на «конторі» (до речі, чомусь Ковжога «забуває» зазначати на бланку Всеукраїнської спеціальної колегії з питань боротьби з корупцією та організованою злочинністю у Полтавській області її родову приналежність – «громадська організація»).

Вгорі – «шапка» бланку головного офісу Колегії, внизу – її полтавського «представництва».

Київський політтехнолог Микола Литовченко так оцінює призначення цієї структури: «…персонажі там дуже цікаві. Маючи добрі зв’язки у правоохоронних і судових інстанціях, знаючи «всі входи і виходи», ці люди й справді можуть вирішувати надскладні процесуальні справи, які рядовому адвокату явно не по зубах. Тому я завжди з настороженістю ставлюсь до того, коли, приміром,  колишній міліціонер сам іде в адвокати, захищаючи нерідко тих, кого сам ще вчора «ловив». Причому цим людям набагато легше, ніж «простим» адвокатам, оскільки,  маючи добрі зв’язки в міліції, вони зазвичай намагаються розвалити ту чи іншу справу ще до суду…»

Такий от потужний таран застосував Мамай проти тендітної, але міцної духом судді Гольник.

Далі буде…

Про автора
Ігор Гавриленко
історик (Історія твориться сьогодні, і творимо її ми)
Ігор Гавриленко
138
Останні публікації