Мамай. Бреше, як Сірко на вітер (VІІ частина)
Винесена у заголовок приказка – це повинен знати кожен – не має ані найменшого відношення до полтавського мера. Він бо людина напрочуд совісна, правдива та законослухняна. І ці його чесноти повною мірою проявили себе у боротьбі проти судді Гольник.
Щойно Олександр Федорович одужав і приступив 13 червня, то була п’ятниця, до роботи, він відразу ж видав розпорядження про скликання позачергової сесії Полтавської міської ради.
Позбавлений забобонів керманич, «виходячи з необхідності вирішення нагальних проблем територіальної громади міста у 2014 році», зажадав, щоб уже в понеділок, 16 червня о 10-й годині у залі засідань Полтавської міської ради зібралися депутати й розглянули аж 29 питань.
Я не є фахівцем із місцевого самоврядування, та й за казенними формулюваннями порядку денного сесії складно судити про гостроту проблем, що стурбували міського голову. Однак, на мій некваліфікований погляд, такі питання, як «зміни в складі Полтавської міської ради» (№ 1), «внесення змін до показників міського бюджету на 2014 рік» (№ 2), чи скажімо «розподіл обов’язків між міським головою, секретарем міської ради, першим заступником міського голови, заступниками міського голови» (№ 24), «зміну в структурі виконавчих органів Полтавської міської ради» (№ 25), «внесення змін до складу постійних комісій Полтавської міської ради» (№ 28) та багато інших не видаються надто терміновими.
Їх цілком можна було розглянути у плановому порядку. Підписаний самим О.Мамаєм регламент Полтавської міської ради шостого скликання обумовлює, що у звичайному режимі «розпорядження або рішення про скликання сесії доводиться до відома депутатів та населення апаратом та прес-службою міської ради через засоби масової інформації не пізніше як за десять днів до дня сесії».
Позачергова ж сесія скликається міським головою «у виняткових випадках, за необхідністю з метою забезпечення роботи Ради, життєдіяльності міста», і тоді «розпорядження про скликання позачергової сесії доводиться апаратом міської ради до відома депутатів і населення будь-яким способом не пізніш як за день до сесії».
Схоже, знаючи дату наступного судового засідання, Мамай поспішав «проштовхнути», як у народі кажуть, якісь важливі для нього особисто рішення, а тоді «залягти на дно». Інакше б суддя, змушена реагувати на систематичні неявки мера із власноруч створених і навіть фальсифікованих підстав, могла задовольнити наполегливі клопотання прокурора про примусовий привід правопорушника. Тому Олександр Федорович не став ризикувати і скликати звичайну сесію, із заздалегідь визначеною й оприлюдненою у ЗМІ датою проведення. Теоретично суд і сесія могли співпасти в часі, а в рішучості співробітників УБОЗу громадянин Мамай уже мав можливість пересвідчитися.
Навіть при побіжному знайомстві з порядком денним позачергової сесії впадає в око чималий блок питань, пов’язаних із земельною та іншою власністю (№№ 4–12): «надання згоди на поділ земельних ділянок», «надання дозволу на розроблення документації із землеустрою юридичним та фізичним особам», «надання земельних ділянок, передачу в користування та продовження права користування земельними ділянками», «надання дозволу з проведення експертної грошової оцінки», «затвердження документації із землеустрою на розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності», «врегулювання окремих питань щодо власності на земельні ділянки», «розгляд клопотань щодо продажу земельних ділянок», «звільнення та повернення в комунальну власність земельних ділянок».
Може, саме перелічені питання й вимагали поквапу? Стверджувати нічого не буду. Це виключно моє дилетантське припущення. І воно ніяк не свідчить про меркантильну зацікавленість полтавського градоначальника.
Далі буде…
