Мамай. Бреше, як Сірко на вітер (III частина)
Повторюю! Винесена у заголовок приказка не має ані найменшого відношення до полтавського мера. Він бо людина напрочуд совісна, правдива та законослухняна. І ці його чесноти повною мірою проявили себе у боротьбі проти судді Гольник.
Забраний 12 травня «швидкою допомогою» із суду Мамай за прогнозами лікарів мав лікуватися 7–8 днів. Відлучений несподіваною хворобою від важливої роботи градоначальник нудьгувати не став. Не дочекавшись остаточного видужання, невгамовний у прагненні до правопорушень Олександр Федорович уже 14 числа розголосив редактору «Полтавщини» Яну Пруглу інформацію про сімейний стан судді (ці відомості вітчизняне законодавство також зараховує до конфіденційної інформації). А ще звинуватив суддю в упередженості на тій підставі, що вона «свого часу стояла на Майдані».
Того ж дня, не шкодуючи свого дорогоцінного здоров’я, мер написав медикам особисту заяву про зміну форми лікування на амбулаторну. Отож на лікарняному він не пробув і трьох діб. Інакше повести себе дбайливий міський керманич ніяк не міг. Назавтра його чекала чергова сесія міської ради.
15 травня під головуванням Мамая депутати внесли зміни до бюджету Полтави на 2014 рік. Зокрема вирішили виділити виконавчому комітету Полтавської міської ради додатково 43,5 тис. грн. – для проведення ремонту системи опалення адмінбудинку, встановлення модему в газогенераторній, заміни вікон цокольного поверху. Управлінню ж капітального будівництва дісталося ще 2791,0 тис. грн. – на природоохоронні заходи.
Крім того, було обрано нового заступника міського голови, з питань діяльності виконавчих органів. Ним став Юрій Кропивка, який до цього обіймав посаду заступника голови Октябрської районної у місті Полтава ради (він ще проявить себе у нашому документальному серіалі).
Депутати, керовані життєрадісним і працелюбним мером, як завжди голосували злагоджено. Швидко переходили від одного пункту порядку денного до іншого. Несподіваним каменем спотикання стало питання «Про надання згоди на розміщення тимчасової комунальної автостоянки та дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Героїв Сталінграду, 2» (стоянка на цьому місці була створена вже давно, за неї точилася запекла боротьба, котра супроводжувалася знесенням існуючої тут приватної цегляної двоповерхової будівлі, що слугувала в якості побутових приміщень для охоронців автостоянки, – її демонтаж за участі представників виконавчої служби зі скандалом здійснило підпорядковане міській владі КП «МШЕД»).
Окремі депутати, вочевидь безсовісні, почали цікавитися, навіщо треба передавати автостоянку комунальному підприємству «Полтава-сервіс», яке потім, за відомою вже схемою, віддасть її у розпорядження приватним структурам (подібне на той час вже трапилося, наприклад, із комунальними ринками «Сінний», «Овочевий», «Південний»).
На ці зауваження Олександр Мамай відповів так: «Ми перевели «Полтава-сервіс» на єдиний податок. Але податкова подала до суду, ми повигравали усі суди, але касаційний повернув питання знову на розгляд. І на сьогодні комунальне підприємство сплачує ПДВ. З одного автомобіля стоянка отримує 200 гривень. Із них, якщо підприємство візьме ці 200 гривень, 40 потрібно віддати державі, плюс заплатити з прибутку, за землю – і залишається мінус. Тому ми порахували, що стоянка повинна заробляти стільки-то гривень і віддали її приватному підприємству, який не платить ПДВ, а платить єдиний податок. І він сплачує «Полтава-сервісу» кошти». Коментарі, як то кажуть, зайві. «Совістливу» промерську більшість таке пояснення задовольнило.
Звичайно ж, особисте проведення Мамаєм сесії не було зумовлене жодними меркантильними інтересами. Він, як і завжди, керувався виключно інтересами полтавської громади.
Відразу після закінчення сесії у приміщенні міської ради до нашого героя підійшли працівники УБОЗу. Документуючи свої дії на відео, вони намагалися вручили Олександру Федоровичу повістку до суду на чергове засідання, призначене на 16 травня. Намір правоохоронців не сподобався градоначальнику. Ледь не біжучи, він залишив будівлю, швиденько сів на пасажирське місце до автомобіля, що його чекав. І відбув у невідомому напрямі.
Утім, наполегливому співробітнику міліції вдалося буквально вкинути повістку до салону машини. При цьому він дивом уникнув удару по рукам дверцятами, які поквапом захлопнув Мамай, колеса ж автівки пронеслися у небезпечній відстані від ніг правоохоронця.
Далі буде…
