Пізнання

Пізнання - процес душе широкогранний. У когось це слово асоціюється з пізнанням світу, у когось - буття, хтось бачить у цьому - людину, її життя, хтось - Бога, інші - природу, науку, хтось - політику, соціальні відносини, історію, а хтось - процеси всередині ядра атома, одноклітинної водорості чи скупчення галактик...

Кожен бачить своє.

Про пізнання написані тисячі томів книг. Про його механізми, закономірності, проблеми, коригування та маніпуляцію. На цьому не зупиняюся.

Початок блогерства на цьому сайті розворушив у моїй свідомості проблеми пізнання людини людиною. Зупинюся на цьому детальніше.

Жоден андроїдний колайдер поки що не перевершив складності такого механізму, як людина. Пізнати людину неможливо. Це настільки багатогранна система, що врахувати всі чинники не взмозі ще жоден компьюретний механізм. Думаю, що так буде ще дуже довго.

Хтось може зауважити - є категорії людей, яких можна вважати зрозумілими. Так, погоджуся. Є. Наприклад, монахи у монастрирі. Зрозумілі, прогнозовані. Але це скоріше вийняток з правила, ніж його заперечення.

Проте будь-яку систему можна пізнати з певним наближенням. Це факт. І від того, яке це наближення, буде залежати точність прогнозу руху цієї системи в майбутньому.

Це ж твердження можна застосувати й до системи - людина.

Загальне правило таке: якщо хочете пізнати з найбільшою точністю - задійте як можна більше інструментів пізнання. Перевірити це правило просто. Вийдіть на вулицю. Закрийте очі та вуха. Поверніться декілька раз у різні боки. Відкрийте одне вухо. Почуйте якийсь звук і спробуйте визначити, звідки він іде... Потім відкрийте друге вухо та очі і перевірте наскільки точно ви визначили напрямок джерела звуку.

Стосовно людини.

Тут пригадується мова одного з присяжних у фільмі Микити Михалкова "12": "Ви покупаете арбуз. Продавец уверяет Вас в том, что он спелый. Но Вы же не убедитесь в этом, пока не придете домой и не разрежете его... Но тут же не арбуз... Тут человек... Арбуз в конце концов можна выбросить на помойку..."

Хтось тішить себе надією, що, прочитавши статтю якогось автора, знає про автора все (тут я говорю і про мої статті у цьому блозі). Це помилка. Очевидна. Керуючись ефектом Данінга-Крюґера відомо, що знайдуться такі люди, які її визнають, і такі, що не визнають. Це природньо. Тільки шкода за те, що хибні висновки переважно не несуть якоїсь користі для майбутнього того, хто їх робить...

Як же пізнати людину?

Принаймні - використати загальний закон у пізнанні - задіяти як можна більше інструментів.

Є статистика, яка говорить про те, що при співбесіді, задаючи питання та отримуючи на них відповіді, можна точно пізнати 20% якостей людини. Інші 80% - закриті. Це навіть при тому, що спілкуючись таким чином, Ви бачите людину, бачите її реакцію, погляд, жести, міміку, чуєте її, можете аналізувати і т.д.

Є інші методики, які дають змогу змінити цю пропорцію, а саме, 80% людини пізнати, а 20% залишити невідомими. Ці методики динамічні. Потребують більших затрат часу, ніж співбесіда. Це рольові ігри та дії в певних умовах. Наприклад, кількадобові походи, спільна робота над якимось проектом і т.д.

Тому в питанні пізнання людини через інтернет, де її навіть не видно і не чути, хочеться пригадати напис при вході в пекло у творінні Данте: "Lasciate ogni speranza voicle entrate".

З чого почати пізнання?

Відповідь на це питання нам дає наш земляк, майстер теорії пізнання Григорій Сковорода майже три століття тому: "Якщо хочеш виміряти небо, землю і моря, – повинен спочатку виміряти себе".