9.12.2012 | 11:45

Відповідальність

У продовження здорового глузду від 17 листопада та добра від 4 грудня цього року. Або пошук конструктиву.

Відповідальність є складною і поряд з цим важливою філософсько-соціальною категорією. На мій погляд, відповідальність є тим рушійним фактором, який є перешопричиною дій людей, діяльності громади, сіспільства, держави. А відтак у подальшому й атмосфери життя, відносин, рівня достатку.

Питання "хто винен?" ми чуємо з самого дитинства, коли ми спіткнувшись падаємо, збиваємо собі лікоть чи коліно, потім плачемо, а наші батьки при цьому задають нам це питання...

Далі школа - "хто винен?",

потім армія, профтехучилище, вуз - "хто винен?",

потім робоче місце - "хто винен?",

потім сім'я, доросле життя - "хто винен?",

політика - "хто винен?",

якість життя - "хто винен?",

пенсія - "хто винен?"...

На більшість із цих запитань у всі часи, які я перелічив, ми чуємо відповіді: "Ти, він, вона, вони, воно!"

Це ж саме ми можемо побачити у коментарях під багатьма дописами на цьому сайті (особливо там, де розгортаються бої на політичні чи історичні теми) та на інших сайтах, де переважно все зводиться до звинувачень один-одного чи когось іншого, чи погоди, чи взагалі неіснуючого персонажу в образі Барабашки.

Майже ніхто не хоче розібратися, поміркувати, знайти конструктив, побачити те, що "коні не винні!"

Ліниві чи боязкі?

Яскравим для мене прикладом у проясненні відповіді на поставлені запитання стосовно відповідальності є інтерпретація цієї категорії Іцхаком Пінтусевичем, відомим психологом, тренером в області НЛП і просто позитивною людиною, яку можна переглянути тут =>.

Я не знайшов аргументів, які могли б заперечити його логіку в питанні відповідальності.

Думаю, що найбільш конструктивним шляхом для існування особистості, а в подальшому і для громади, суспільства та держави є питання особистої відповідальності. Щирої перед самим собою та іншими, усвідомленої.

Це складно! Взяти на себе відповідальність за те, що відбувається...

Проте це продуктивно! Це спонукає до дій перш за все самого себе!

Якщо я відповідальний за своє життя - я його повинен будувати, в усіх його аспектах: я, сім'я, друзі, родичі, громада, держава. Діяти! Або взяти на себе відповідальність за свою бездіяльність. Ніхто з інших не винен. Я винен.

Тільки усвідомлюючи свою персональну відповідальність за те, що відбувається у нашому житті, ми перестаємо бути бездіяльними. Ми не будемо деструктивно жалітись на когось, а будемо конструктивно змінювати те, що не подобається.

Довгий час у нашу свідомість заштовхували поняття колективної відповідальності, яка дала суспільний результат той, який ми маємо зараз - масовою насадженою суспільною колективною відповідальністю хтось просто взяв і скористався в особистих цілях.

Я не проти колективної відповідальності, яка формується зі множини усвідомлених (!) персональних (!) відповідальностей. Тільки усвідомлених і обгрунтованих кожним індивідом, а не насаджених маніпулятивними технологіями "для стада". Навпаки така колективна відповідальність дасть синергію, яка буде більша, ніж просто множина одноосібних відповідальностей. До цього треба рухатися! Тільки починати варто з особистої відповідальності. З себе!

Хтось може мене звинувачувати (і будуть у коментарях це робити) в тому, що така точка зору насаджена американськими капіталістами, чи європейськими демократами, чи сектанськими семінарами :)) чи ще кимось... Запропонуйте конструктивну альтернативу - я погоджуся!

Але поки що я не бачу альтернативи таким поглядам. Я бачу результат - ті стандарти життя, за якими живуть люди та громади, що слідують таким точкам зору.

Я природньо хочу жити за такими стандартами життя. Тому слідую тим розумінням, по яких бачу прийнятний для мене результат. І беру відповідальність за це на себе.

Про автора
Останні публікації