Крути

Щойно прочитав матеріали спогадів учасників бою під Крутами 29.01.1918 року.

Там були учні 16 років і старші. З-за парти. Йшли добровільно захищати свою Батьківщину. Майже без зброї. У січні. Проти удвадцятеро переважаючого ворога. П'яного.

За багатьма з них до цього вже стежили агенти та писали на них доноси. Як, наприклад, за 23-річним В. Шульгіним (Центральний державний історичний архів, фонд 274 (опис 5, справа 68, частина І):

"Согласно агентурним свєдєніям он прінадлежит к партії Украинской групи" (філери Київського міського жандармського управління Трохимович, Лескевич).

ДЕ ЗАРАЗ ТАКА МОЛОДЬ?...

Захотілося навести тут вірш одного з учасників бою:

Лавренко Михайло, учасник Крутянського бою

                     КРУТИ

У думці — знову тліє — бій у Крутах...
О, неповторний часе золотий!..
Ми всі були зелені ще, як рута,
Але в душі палав огонь святий.

І хоч навколо вир вогню шалено
Стогнав, як грім, і жах смертельний ніс;
Ми не схилили сонячне знамено
І бій важкий не видавив нам сліз.

Ми перед світом свідчили потугу
І довели, ми — лицарські сини,
Хоч не змогли розбити люту хугу
Та ще раз вчули пахощі весни.

За ту невдачу, що зазнали Крути...
Ні, не дарма пече серця наш гнів,
За ті могили, навіть без хрестів,
Що стогін їх щоночі й досі чути.

Хай виє знов зима поривом лютим...
Та ми — дорогу знаєм до мети;

Лицарство Крут! О, нам вас не забути.
Ваш чуєм зов — невтомно далі йти!

                                          1978 рік