Розмір тексту

Cьогодні свято Успіння Пресвятої Богородиці

Впродовж всієї історії з часу гріхопадіння людство чекало на Її прихід. В чому ж була Її основна заслуга? В тому, що Вона Своїм смиренням перевершила всіх земних людей усіх часів. Тому ті люди, які нині хочуть наблизитися до Бога та хочуть мати з Ним особисті стосунки, мати з Пресвятою Богородицею тісніший молитовний зв’язок, завжди повинні уподібнюватися Їй, запозичуючи всі ті найкращі риси, які Вона стяжала. Це – цнотливість і смирення. Цього в нашому житті якраз, на жаль, дуже бракує.

Дорогі друзі, майбутні читачі та просто випадкові гості мого нового блогу на порталі "Полтавщина". Маю велику радість звертатись відтепер до вас за допомогою і посередництвом цього чудового інтернет-ресурсу. Як вам, напевне, вже стало зрозуміло з фотографії у моєму профілі, я - православний священик. Відповідно, ключовою темою моїх дописів буде саме православний, тобто, об'єктивно правильний людський світогляд. Маю надію, що в процесі нашого спілкуваннями разом з вами ми зможемо обговорити багато цікавих тем (і не лише релігійних). Буду радий новим друзям та цікавим знайомствам.

Ну, а сьогодні я б хотів, вітаючи усіх православних читачів зі святом Успіння Пресвятої Богородиці, поділитися думками про це велике свято, і запропонувати вам фрагменти з моєї нинішньої проповіді.

Ікона Успіння Пресвятої Борогодиці


"Дуже часто до священнослужителів підходять люди і, цікавлячись питаннями віри, задають типове питання: «Скажіть, владико (отче, або отче-дияконе), а чи відбуваються в наш час чуда?». Священнослужителі відповідають, що так, чуда стаються і в наш час. І ми з вами можемо їх бачити, бути їх свідками, але часто не помічаємо. Це тому, що наша душа затверділа і загрубіла. Ми не здатні відчути те, що мали б відчувати як християни. І от сьогодні Господь сподобив нас величезної радості і величного духовного торжества. Ми з вами дожили до ще одного великого чуда, коли свята Церква оспівує Успіння Владичиці Нашої Пресвятої Богородиці і Приснодіви Марії. Це свято за всіма законами логіки мало би бути сповнене суму, журби та відчаю. Але ми бачимо, що свято Успіння Пресвятої Богородиці є святом радості і духовного торжества, святом перемоги життя над смертю.

Давайте, поміркуємо, чому це так. Кожна людина, яка приходить у цей світ, вже з першого дня від свого народження починає поступово вмирати. Таким сумним є фінал кожної людини: незалежно від того, скільки вона пройде своїм життєвим шляхом. Наше життя все одно закінчиться тим, що тіло буде покладене в могилу, а душа піде до Бога, звідки й була взята. Але ті люди, які перед Богом сподобилися величезної благодаті, і присвятили своє життя Йому цілком, мають інший вихід з цього життя.

Ми бачимо, як досвід смиренного, цнотливого і праведного життя Пресвятої Богородиці змінив Її природу так, про що ми навіть мріяти не можемо. Свята Православна Церква засвоює Пресвятій Богородиці риси, які є дивними для нашого слуху і розуму. 

Ми співаємо, що Пресвята Богородиця стала чеснішою від херувимів, і славнішою без порівняння від серафимів. Це означає, що Вона, живучи на землі, своєю волею, добрими справами і смиренням здобула те, чого не мають небесні ангели, і навіть архангели. Вона досягнула того, що ще за життя Вона була немов би мешканкою небесних осель. І Її відхід у вічність, як це природно для всіх людей, був інакший. Ми відходимо від життя до смерті. Але, як чуємо в тропарях і інших піснеспівах Православної Церкви, Вона перейшла від життя до життя. Тому цей день, який ми вшановуємо як реальну історичну подію, для нас є особливим днем духовної радості і торжества, і особливим чудом.

Ми, коли молимося до Пресвятої Богородиці, а зокрема – перед Її чудотворною іконою, що зберігається тут у храмі, то промовляємо слова «Пресвятая Богородице, спаси нас!». Це означає не те, що Вона спасає нас своїми власними силами. Це означає не що інше, як те, що Вона Своїм життям, заслугами перед Богом, сподобилась тої честі, що всі молитви, які Вона сама надсилає до Бога, є почуті. Їй Господь ні в чому не відмовляє.

Отже, всіх нас вітаю з нинішнім радісним великим дванадесятим святом, яке увінчує церковний рік (бо вже з першого вересня почнеться церковне новоліття), і яким Церква хоче показати нам величезну роль Пресвятої Богородиці в справі нашого спасіння. Вона бо стала його причиною, допустивши Різдво. В Неї не було смерті, але було Успіня: вона заснула, і Господь забрав Її душу в райські оселі.

Нехай наші молитви, звернені до нашої Матері – Богородиці, стануть природною частиною нашого єства, і хай вони завжди будуть плодом нашого духу, а не тільки уст або жертви нашим часом. Пам’ятаймо, що кожен з нас так само покликаний до святості. І кожен з нас, приходячи до храму Божого, повинен прагнути того, щоб уподібнитися своїм смиренням, цнотливістю і покаянням до Пресвятої Богородиці. В Неї було багато шляхів, але Вона обрала основний. І ми з вами, поки живемо, повинні триматися того основного шляху. Тільки тоді з чистим серцем зможемо бути певними, що Бог виконає Свої обіцянки щодо людства, і спасе кожного, хто потребує. І Пресвята Богородиця Своїми молитвами подасть нам те, що ми просимо. А наше прохання нехай звучить так: «Пресвятая Богородице, спаси нас!».

Про автора

протоієрей Євген

протоієрей Євген

Священик Української Автокефальної Православної Церкви, кандидат богослів’я, публіцист та місіонер

6
Останні публікації:

Полтавщина:

Наш e-mail:

Телефони редакції: (095) 794-29-25 (098) 385-07-22

Реклама на сайті: (095) 750-18-53

Запропонувати тему