Вибірка у соціологічному дослідженні
Вибірковий метод — науково обґрунтований підхід, за результатами якого роблять висновки про об´єкт дослідження як ціле, спираючись на дані аналізу його певної частини.
Що потрібно зробити, щоб змінити ситуацію що нас оточує. Питання, яке час від часу, задає собі кожен другий. Найчастіше задає його собі тоді, коли потрапляє в житейську ситуацію де здоровий глузд, логіка і нерви починають по черзі відмовляти. Тема затерта до дірок, та все ж.
Ситуація перша. Медицина. Коротко. Потрапляючи в лікарню хочеться рвати на собі волосся. Не хочеться всіх під одну лінійку міряти, та негатив затьмарює позитив. Складається враження що люди ходять на роботу просто так. Черги в коридорах під час чаювання, хамство, байдужість – список можна продовжувати дуже довго наводячи приклад до кожного з перелічених пунктів. Розумію, зарплата не фонтан. Руки опускаються. Інколи опускаються, а інколи і ні. Бо так відверто вимагати «благодарність» — треба мати талант.
Мабуть, самі привчили.
Ситуація друга. Бюрократія. Коротко. Отримати навіть найпростішу довідку чи то якийсь документ справа не з легких. Піди туди — не знаю куди, принеси те — не знаю що. Подвиг героя. Заспокоює лише думка, що так було завжди. Від прадіда до діда, від діда до батька, від батька до мене, ішла ця стародавня державна традиція — бюрократизм.
Не ми його створили не нам його міняти.
Ситуація третя. Субординація. Коротко. Панами усі бути не можуть. Цілком згоден. Є певна ієрархія за якою живе суспільство. Закон природи. Є мозок який подає імпульси, є нерви які їх проводять, є м’язи які їх виконують. Просто. Анархія не найкращий товариш прогресу. Та так у нас чомусь повелося, що пани забувають на кому лежить уся чорна робота. А «чорна робота» забуває за чий рахунок живуть пани. Не так забувають, як бояться їм про це нагадати. Нехай, іншим разом.
На нас їздять, а ми кріпнемо.
То що ж потрібно зробити, щоб змінити ситуацію що нас оточує...
