Чисті вода і земля – дорожчі за нафту і газ!

Як я наголосив у своїй промові 3 жовтня 2013 року в місті Полтаві на міжгалузевому семінарі-нараді «Досягнення та перспективи розвитку нафтогазовидобувної галузі Полтавщини», де були представники Міністерства енергетики та вугільної промисловості, Міністерства екології та природних ресурсів України, Державної служби геології та надр України, НАК «Надра України», депутати різних рівнів, науковці, керівники районів області та підприємств нафтогазового комплексу, одним із напрямів зменшення енергетичної залежності називається видобуток сланцевого газу. Кажуть, запасів власного сланцевого газу Україні вистачить на 25 років.

 

Щоправда, оцінки запасів дуже відрізняються. Так, Державна служба геології та надр Мінприроди України (2012 р.) визначає їх у 7,0 трлн. кубометрів, тоді як Американська інформаційна енергетична агенція (U.S. EIA) (2011 р.) – лише в 1,2 трлн. Водночас доводиться констатувати, що екологічні ризики масштабного видобутку сланцевого газу в Україні представниками нафтогазового комплексу всерйоз не враховуються - а вони абсолютно очевидні.

 

17 жовтня 2012 року провідними вченими та експертами Академії ноосфери і Українського товариства охорони природи було проведено широке обговорення еколого-економічних аспектів видобутку сланцевого газу в Україні. З доповідями виступили доктор економічних наук, професор В.Я. Шевчук та доктор геолого-мінералогічних наук, професор Є.О. Яковлєв.

 

Учасники обговорення наголошували:

 

1. Видобуток сланцевого газу - дуже високотехнологічний процес, для якого необхідне потужне обладнання, висококваліфікований персонал та великі інвестиції.

 

2. Сланцевий газ має вдвічі меншу від звичайного природного газу енерговіддачу й підвищену агресивність до металу, що скорочує тривалість експлуатації газопроводів.

 

3. Свердловини сланцевого газу мають малий термін функціонування – навіть технології горизонтального буріння та гідророзриву, котрі збільшують площу контакту свердловин з породою у 30-50 разів, забезпечують їх економічно ефективну роботу лише на 2-3 роки (для порівняння, свердловини природного газу функціонують 10-15 років).

 

4. Собівартість сланцевого газу, порівняно з природним, значно вища. Скажімо, в США реальні витрати на видобуток 1 тис. кубометрів сланцевого газу становлять $212-283, тоді як на 1 тис. кубометрів звичайного природного газу на Полтавщині – $50-70; окупність інвестицій – 10-12 років (проти 5-7 років при звичайному видобутку газу).

 

5. На відміну від газоносних площ США, де параметри геологічного середовища вивчені дуже добре і є сприятливими для видобутку (менша міцність), сланцеві басейни України не вивчені настільки, щоб оцінити реальні запаси та витрати на видобуток. Тим більше, що собівартість сланцевого газу дуже залежить від глибини видобутку.

 

6. Непередбачувані, особливо віддалені, екологічні наслідки змін природного середовища, особливо щодо забруднення підземної гідросфери - стратегічно важливих горизонтів прісних вод питної якості.

 

7. Видобуток сланцевого газу, порівняно з природного і нафти, призводить до ще більших навантажень на навколишнє середовище та існуючу інфраструктуру, зокрема, автошляхи, потребує вилучення значних земельних ділянок із сільськогосподарського користування, спричиняє забруднення великих об’ємів прісної води (4-20 тис. куб. м на свердловину).

 

Як відомо, технологія видобутку сланцевого газу методом «гідророзриву» передбачає створення потужної системи вертикальних (8-10 на квадратний кілометр) і горизонтальних свердловин, у які під тиском закачується розчин із води, піску та наповнювачів, що викликають просторове утворення мікротріщин і збільшення площі дренування. Після зниження тиску вода витікає з утворених тріщин, а пісок не дає їм закриватися для вільного витоку газу. Воду, що відкачали, мають піддавати очищенню і використовувати повторно.

 

Так от, при показниках буріння до 10 свердловин на квадратний кілометр на площі Юзівській (приблизно 4 тис. кв. км, куди входить і Полтавщина), та Олеській (близько 6 тис. кв. км) може бути до 100 тис. свердловин із закачуванням у них до 1,5 млрд. кубометрів води, з яких 1,2 млрд. у вигляді високотоксичних стоків повернуться на поверхню. (Для порівняння, це більше половини води Дніпродзержинського водосховища, об’єм якого – 2,45 куб. км). Після очистки, ефективність якої навіть за сучасних технологій ніколи не буває достатньою (до того ж, не виключено радіоактивне забруднення), ці величезні стоки повернуться в річки і водойми.

 

Окремо слід сказати, що тиски гідророзривів сягають 500-1500 атмосфер, що дорівнює тиску пласту породи до 5 тис. м. Усе це може спричинити міграцію природних і техногенних вод газоносних горизонтів до зони активного водообміну з підземними прісними водами - останніми захищеними резервами питного водопостачання.

 

Поза всяким сумнівом, плани видобутку сланцевого газу в густонаселених районах України загрожуютьпідвищенням соціальної напруженості. Населення вже має сумний досвід експлуатації надр олігархічними структурами, коли прибутки привласнюються і вивозяться за кордон, а місцевим жителям лишаються одні тільки збитки та екологічні проблеми.

 

Основний висновок: для України значно важливішим за видобуток сланцевого газу - це структурна перебудова економіки, зменшення енергоспоживання, підвищення енергоефективності. За розрахунками експертів, Україна може безболісно зменшити споживання природного газу принаймні удвічі, тим самим практично позбувшись енергозалежності.

 

Досягти цього можна засобами державного регулювання економіки, зробивши енергозбереження вигіднішим, а також використанням альтернативних джерел енергії, в тому числі, скажімо, біоетанолу. Для прикладу: США за рахунок біоетанолу, виробленого з кукурудзи, задовольняють 20% своїх потреб в автобензинах. Наразі, щоб подолати опір нафтогазового лобі, не зацікавленого у використанні альтернативних енергоносіїв, США змушені були прийняти федеральний закон. То, може, саме такий досвід варто застосувати Україні?

 

Урешті-решт ми повинні усвідомити, що чисті земля і вода в Україні є дорожчими за нафту і газ, а розвиток екологічно чистого аграрного виробництва є привабливішим для Полтавщини та України, ніж перспективи екологічно брудної енергоємної промисловості. 

 

І на завершення, так би мовити, інформація для роздумів. Як повідомили 1 жовтня зарубіжні ЗМІ, британсько-нідерландська нафтогазова компанія Shell (яка, поруч з американською «Шеврон», отримала дозвіл на освоєння родовищ сланцевого газу в Україні) оголосила про наміри продати свої ділянки площею 106 тис. акрів (43 тис. га) у районі одного з найбільших діючих сланцевих родовищ у США - "Ігл Форд" у штаті Техас. У компанії заявили, що 192 свердловини, пробурені на цій території, "не можуть вийти на заплановані обсяги видобутку".

 

Shell також шукає покупців на 600 тис. акрів (243 тис. га) у штаті Канзас і хоче вийти зі сланцевого проекту в Колорадо, який поки знаходиться на ранньому етапі.