27 березня, 11:49

Кожен, хто захищав нашу країну на Сході, має право на соціальний захист

Нещодавно зареєстрував законопроект про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Він передбачає гарантії соцзахисту усім, хто боронивУкраїну в добровольчих формуваннях, незалежно від того чи були такі добровольчі формування включені до складу ЗСУМВС, Нацгвардії та інших утворених відповідно до законів військових формувань та правоохоронних органів.

Чому дискримінують частину учасників бойових дій?

Війна на Сході триває вже четвертий рік. Виникає потреба соцзахисту військовослужбовців та інших учасників АТО. Навесні та влітку 2014 року, добровольці йшли захищати країну, не думаючи про соціальні гарантії та захист. Їхньою мотивацією був патріотизм. Вони подбали про країну. Тепер вона повинна подбати про них. Незалежно від того, чи були вони включенні до складу Збройних Сил України чи інших силових структур.

Чинний Закон України визначає, що до осіб, які вважаються учасниками бойових дій належать:

• Військовослужбовці;

• Працівники різних органів державної влади;

• Ті, хто у складі добровольчих формувань захищали незалежність країни. За умови, що їх включили до складу ЗСУ, МВС, Нацгвардії чи інших правоохоронних органів.

Я вважаю, що надаючи цей статус, необхідно дотримуватись принципу рівності. Тобто усі, хто за однакових умов захищав державу повинні мати соцзахист, незалежно від того включили їх до складу правоохоронних органів чи ні. Адже на нього заслуговують не лише військові, держслужбовці, а й медичні працівники-волонтери, які, ризикуючи життям, рятують життя інших бійців — тих же військовослужбовців.

Незрозуміла ситуація складається і з пільгами. Їх чомусь може отримати лише певна група осіб, а це — дискримінація решти учасників бойових дій. Це не тільки не дає можливості вирішувати проблеми соцзахисту захисників, а й породжує масове невдоволення.

У зоні АТО відвоював, а статусу не отримав

Такі ситуації не поодинокі. До мене неодноразово зверталися люди, які рятують державу, а тепер вона їх забула. 

Приклад — командир розвідки Добровольчого Українського Корпусу «Правий Сектор», герой України — Станіслав Карбань. Він тримав оборону в Донецькому аеропорту, тричі отримував важкі поранення, але постійно повертався в зону АТО. Не виникає сумнівів, що людина віддана державі. Парадокс у тому, що за законом йому не надають статусу УБД, бо він не входить до жодного військового формування України.

Аналогічна ситуація склалася із добровольцем патрульної служби міліції особливого призначення «Шахтарськ» в Дніпропетровській області Олександром Горячевським. Чоловік у 2014 році загинув, захищаючи кордони країни. Його батьки звернулися до обласного управління МВС щодо посмертного надання сину статусу УБД. Та їм відмовили, аргументуючи, що він посмертно не надається.

Олександр Мочалов проходив службу у військовому резерві Нацгвардії України та був розвідником-санітаром. Під Іловайськом доброволець отримав смертельне поранення. Його ж сім’ї відмовили не те, що призначити пенсію, а навіть визнати його військовослужбовцем.

Олександр Мочалов Олександр Мочалов

Зі схожою проблемою зіткнулися і родина загиблого Олександра Чирцова, який входив до складу Окремої добровольчої роти «Карпатська Січ». Сім’я звернулися до мене з проханням посприяти у визнанні їхнього сина учасником бойових дій та факту загибелі в АТО. 

Моя позиція: допомогти нашим героям-захисникам

Недосконалість законодавства у цій сфері необхідно змінювати. Як і бюрократизм у роботі відомчої, так і міжвідомчої комісій.

Тому подав на розгляд парламенту законопроект №6202. Документ стосується змін у Законі України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Вони усунуть порушення Конституції щодо права на соцзабезпечення добровольців, які не входять ні до ЗСУ, МВС, Нацгвардії тощо.

Про автора
Юрій Бублик
Народний депутат України
Юрій Бублик
600
Останні публікації