Плагіаторам – не місце у науці!
У квітні 2015 року до мене, від імені науковців полтавської архітектурної школи, звернулись кандидат архітектури Бєлявська Оксана Юріївна та кандидат архітектури, доцент Негай Георгій Андрійович. Вони повідомили про виявлення факту плагіату дисертаційного дослідження на здобуття наукового ступеню кандидата архітектури (спеціальність 18.00.01 – теорія архітектури, реставрація пам’яток архітектури) Ніколаєнка В.В. У зверненні зазначалось, що вказана особа займає посаду доцента і завідувача кафедри основ архітектури Полтавського національного технічного університету імені Юрія Кондратюка.
Про цей ганебний випадок заявники повідомили також колишнього заступника Міністра освіти і науки Гевка А.Є., департамент атестації кадрів вищої кваліфікації та акредитаційну комісію МОН України.
Наприкінці квітня 2015 року мною було направлено депутатське звернення тодішньому Міністру освіти і науки Квіту С.М. з проханням провести об’єктивну експертну оцінку на плагіат авторефератів дисертацій Ніколаєнка В.В. та Сазонової О.Ю., на що мені було надано відповідь: надані заявниками матеріали надіслано для розгляду до спеціалізованої вченої ради Д 64.056.01 Харківського національного університету будівництва та архітектури.
Але, як повідомила мені перший заступник Міністра Совсун І.Р., за результатами їх розгляду до Міністерства надійшли документи, які поставили під сумнів об’єктивність прийнятого спецрадою у червні 2015 року рішення, згідно якого (за результатами таємного голосування) «спеціалізована вчена рада не прийняла рішення про наявність підстав для порушення клопотання щодо позбавлення Ніколаєнка В.В. наукового ступеня кандидата архітектури». Тому, за рішенням Атестаційної колегії Міністерства, зазначені матеріали були надіслані для повторного розгляду до спеціалізованої вченої ради Д 35.052.11 Національного університету «Львівська політехніка».
Вважаючи, що підстави для позбавлення Ніколаєнка В.В. наукового ступеня таки є (бо я бачив обидва реферати з позначеними в них місцями тотожності текстів, яких було чи не більше 50%), у січні 2016 року направив звернення Президенту Національної академії наук України академіку Патону Б.Є. У ньому прохав встановити реальний об’єм плагіату в дисертації Ніколаєнка В.В.
І ось – у лютому 2016 року Національною академією наук України мені було надано інформацію, підготовлену в Центрі пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури: тексти авторефератів Ніколаєнка В.В. та Сазонової О.Ю. тотожні на 63%.
Мною одержана також копія висновку експертної комісії та протокол-стенограма № 22 засідання спеціалізованої вченої ради Д 35.052.11 від 07.06.16, у висновку якого зазначено, що дисертаційна робота Ніколаєнка В.В. «не є самостійною науковою працею, а містить текстові запозичення із дисертації Сазонової О.Ю. та наукових матеріалів інших авторів без посилання на першоджерела». Крім того, спеціалізована вчена рада Д 35.052.11 стверджує про наявність підстав для порушення перед Міністерством освіти і науки України клопотання щодо позбавлення Ніколаєнка В.В. наукового ступеня кандидата архітектури.
А тепер головне – відповідні матеріали були передані у департамент атестації кадрів вищої кваліфікації МОН України ще 15 червня 2016 року. На даний час, а спливло вже п’ять місяців, інформації про прийняте департаментом рішення не отримали ані заявники, ані я.
На офіційному сайті МОН України (на сторінці департаменту атестації кадрів вищої кваліфікації) зазначено: «Як би не називали документи про наукові ступені та вчені звання – «дворянськими грамотами», «хлібними картками» чи «перепустками у вічність», ми повинні зробити усе, аби їх отримували достойні люди, які досягли цього своєю працею». Більше того, Міністерство освіти і науки офіційно заявило про реформи, націленість на чистоту української науки та рішучу боротьбу з проявами плагіату.
Але, на жаль, у дійсності все інакше, в усякому випадку інакше в Полтавському національному технічному університеті, де його ректор, Онищенко В.О., свідомо прикриває «наукових корупціонерів» (визначення академіка Володимира Зеленецького).
Депутатський запит
Замовчування та приховування факту плагіату в дисертаційній роботі Ніколаєнка В.В. дало можливість Онищенку В.О. призначити цю особу завідувачем кафедри основ архітектури Полтавського національного технічного університету імені Юрія Кондратюка, наслідком чого стало звільнення засновників архітектурного факультету, ветеранів кафедри, доцентів, кандидатів наук Негая Г.А., Рибас Н.І. та Бєлявської О.Ю. (за кандидатуру якої на посаду завідувача кафедри, до речі, проголосував увесь колектив факультету).
А напередодні розгляду матеріалів дисертаційного дослідження Ніколаєнка В.В. спеціалізованою вченою радою Д 35.052.11, як зазначають заявники, перший проректор ПолтНТУ Коробко Б.О. прибув на архітектурний факультет з листом до МОН України у підтримку плагіатора, який повинні були підписувати викладачі факультету.
Так екс-«регіонал» ректор «штампує» для себе підлеглих, яких можна тримати на гачку, та які беззаперечно будуть виконувати будь-які його вказівки.
Тож, враховуючи все вищезазначене, з трибуни Президії Верховної Ради України 18 листопада 2016 року було виголошено мій депутатський запит до Міністра освіти і науки Гриневич Л.М. У запиті я просив:
1. Сприяти своєчасному розгляду департаментом атестації кадрів вищої кваліфікації МОН України матеріалів про наявність плагіату у дисертаційній роботі Ніколаєнка В.В., направлених спеціалізованою вченою радою Д 35.052.11 Національного університету «Львівська політехніка».
2. З урахуванням висновків експертної комісії та рішення спеціалізованої вченої ради Д 35.052.11, розглянути питання позбавлення Ніколаєнка В.В. наукового ступеня кандидата архітектури.
Плагіаторам і не доброчесним науковцям – не місце у науці!
