День матері та День української культури замість радянських свят
Відзначати День матері і День української культури та самоідентичності на державному рівні — саме такі пропозиції я вніс днями до Верховної Ради. Натомість маємо відмовитися від радянських свят 8 березня та 2 травня.
Не радянське «8 марта», а міжнародний День матері
У спадок від радянського минулого нам залишилося чимало свят, які ми за звичкою називаємо міжнародними. Серед них — 8 березня, або Міжнародний жіночий день. Про популярність цього свята у світі та його «міжнародність» можна судити по тому, що після розпаду СРСР «8 марта» відзначають лише у Російській Федерації, Азербайджані, Грузії, Казахстані, Киргизстані, Молдавії, Таджикистані, Туркменістані та… Україні.
Проте багато країн світу відзначають дійсно міжнародне свято — День матері. У другу неділю травня його святкують у Данії, Німеччині, Швеції, США, Великобританії, Норвегії, Чехії та іще 85 країнах світу. Ще 30 країн відзначають День матері у інші дні.
Відмова від пострадянського 8 березня на користь Дня матері — це не лише данина вимогам часу. Для українців встановлення такого свята буде логічним продовженням формування національної ідентичності та спадкоємності багатовікової історії України. Адже саме травень вважається місяцем Пречистої Діви Марії, яка посідає чільне місце у релігійній свідомості українців.
Сторіччя тому до неї зверталися князі, прохаючи заступництва. Вони схилялися у молитвах перед нею, дякуючи за перемоги у боях і збережені життя воїнів. Богородиця-мати здавна була опінкою лицарів українського духу — козаків. Наш час народжує нових героїв — воїнів української армії, добровольців, які захищають Україну від ворога. І мати кожного з них заслуговує на пошану, подяку і День матері, офіційно встановлений в українському календарі.
На честь Шевченка — свято української культури та самоідентичності
У Конституції України, а саме у статті 11 записано, що «держава сприяє консолідації та розвитку української нації, її історичної свідомості, традицій та культури». Забезпечити цей розвиток неможливо, якщо і далі послуговуватися переліком радянських свят, значна частина яких далека як нашій культурі, так і традиціям.
Багато років українці відзначали нав’язані їм свята та вшановували історичних осіб, які не мали жодного відношення до встановлення української державності (навіть більше — активно їй протидіяли).
Тому задля відновлення історичної справедливості та повернення до вшанування культурних та національних цінностей нашого народу, пропоную шляхом прийняття Закону встановити нові державні свята, які б відповідали сучасним запитам українців, а не слугували спадщиною Радянського Союзу.
Графіті з Шевченком у Кременчуці (автор — Сергій Брильов)
Так, пропоную встановити 9 березня як День української культури та самоідентичності (Шевченків день). Це не лише моє особисте бачення — таке державне вшанування у день народження Тараса Шевченка пропонують і мої виборці. Великий український поет, чимало віршів якого стали пророчими для нашої держави, заслуговує на таке відзначення.
Розумію, що пропонуючи встановити нове свято, потрібно натомість рекомендувати виключити якийсь святковий день із календаря. Вважаю, що таким днем має стати 2 травня, яке із незрозумілих причин досі залишається «червоним». 1 травня — дійсно Міжнародний день солідарності трудящих, який відзначають у всьому світі. А ось щодо 2-го травня достатнього обґрунтування чи пояснення немає.
Відповідний проект змін до переліку встановлених в Україні свят я вже зареєстрував у Верховній Раді. Переконаний, що парламент врахує ці пропозиції. І в українській державі встановлять свята, які дійсно відповідають нашій культурі та національним традиціям.
