30.08.2015 | 12:23

Полтавське сміття - загроза Україні!

Виборчі перегони начебто ще не почалися. Але гречка (себто цукор) вже щедро засіває поле полтавського електорату. І за короткочасним набиванням шлунків, кишень та кладовок дехто з полтавців забуває, що в місті і біля нього існують такі проблеми, які здатні отруїти його солодке життя. І цукор не поможе.Отже трохи історії. Вже у 2006 р., згідно компетентної експертизи, Макухівське сміттєзвалище вичерпало себе на 106 %. Ще за часів Кукоби між громадою с. Макухівка та міською владою Полтави було підписано соціальну угоду.


І от, майже 10 років сміттєзвалище… продовжує незаконно працювати, отруюючи нашу воду та повітря. А міські голови Полтави, що Матковський, що Мамай, вже 10 років як припинили виконувати соціальну угоду.


Макухівське сміттєзвалище – не проблема Макухівки. Це проблема всієї Полтави, зокрема Ліска, Клімовки і навіть Левади. І це проблема кожного з нас. Навіть артезіанська вода нікого вже не рятує, бо сміттєва жижа вже просочується аж туди.   


На жаль, міський голова Полтави О.Мамай повністю ігнорує пропозиції громади, обговорення, круглі столи, звернення щодо Макухівської катастрофи. Тому, на заклик мешканців територій, які потерпають від екологічної катастрофи, прийшов їх підтримати, у п’ятницю 28 серпня 2015 р. о 10.00 на акцію протесту біля Полтавської міської ради. Разом вимагали особистої зустрічі із міським головою Полтави О.Мамаєм та виконання наступного: НЕГАЙНЕ ЗАКРИТТЯ Макухівського сміттєзвалища та НЕВІДКЛАДНЕ ВИКОНАННЯ соціальної угоди, зокрема ПОСТАЧАННЯ ПИТНОЇ ВОДИ!


На жаль, міський голова до нас не вийшов. А от коли ми прийшли до офісу «Совісті України», де вірогідно ховався від громади міський горе-очільник, до нас вийшли… радісні пенсіонери з пакетами цукру. І з високим рівнем духовного розвитку, про що свідчило те, як вони лаялися, штовхалися та видирали плакати у мітингуючих. Один російськомовний дідусь із замашками відставника-кегебіста взагалі назвав мене «українським падлом». Правда не пояснив, за що. Може думав, що я в нього цукор відберу?


А ще один дідусь із двома пакетами цукру в руках підійшов і спитав: а коли нам пенсію підвищать?


Дорогенькі, як будемо продавати себе і совість за цукор та олію, ні «там», ні «тут» пенсій не підвищать. Навпаки, заберуть і те що маєте.
І з робочим настроєм я пішов продовжувати працювати для полтавської громади. Отаке я «українське падло»…

Про автора
Юрій Бублик
Народний депутат України
Юрій Бублик
602
Останні публікації