До 120-річчя з дня народження доктора ветеринарних наук Трифона Васильовича Пашова

Т.В. Пашов народився 14 лютого 1904 року в с. Мангуш Маріупольського району Донецької області четвертою дитиною із семи дітей в сім’ї Пашових, греків за національністю — Василя Георгійовича, бухгалтера, і Евгенії Михайлівни, домогосподарки.

В 1927 році молодий Трифон закінчив Харківський ветеринарний інститут, одружився з Марією Максимівною, працював на посадах головного ветеринарного лікаря свого району, а потім асистента кафедри анатомії рідного інституту, завідувачем якої був професор Поручиков Дмитро Петрович (1883-невідомо). В 1930-1931 та 1933-1934 роках він був завідувачем кафедри анатомії Полтавського с.-г. інституту (ПСГІ). написав перший українською мовою підручник «Курс порівняльної анатомії свійських ссавців"(1931). Навіть через півстоліття Трифон Васильович згадував професора Поручикова, як відмінного педагога, науковця і працелюба. Можливо, що Дмитро Петрович і прищепив Трифону Пашову палке бажання займатись наукою.

В період із 1932 по 1943 роки він обіймав посади головного ветеринарного лікаря радгоспу ім. Петровського Чутівського району і за сумісництвом — завідувача відділом ветеринарії Петровської науково-дослідної станції смушково — молочного вівчарства Наркомзовнішторгу УРСР. Із 1944 по 1958 роки Трифон Васильович очолював Полтавську міжрадгоспну ветеринарно– бактеріологічну лабораторію. Йому удалось перетворити її в наукову установу — Полтавську зональну науково-дослідну ветеринарну станцію (Полтавську ЗНДВС) і бути її директором із 1958 по 1976 роки.

Трифон Васильович опублікував понад 200 наукових праць, присвячених різним хворобам свійських тварин та пропаганді заходів боротьби з ними. Сама вагома та далеко відома із них присвячена інфекційному атрофічному риніту свиней (ІАРС) — хворобі, яка була бичем свинарства в України і СРСР в п’ятидесяті-шестидесяті роки попереднього століття.

Вона завдавала свинарській галузі України економічних збитків на суму біля 50 млн. карбованців щорічно і тому стала темою його кандидатської, а потім монографії, як докторської.дисертації.

Друга велика проблема, яку вирішував колектив ЗНДВС — мікоплазмоз свиней, третя — гнотобіологія.

Трифон Васильович вимагав від співробітників ретельно готуватись до дослідів, які проводили в умовах лабораторії і господарств. Результатом цього був запропонований метод оздоровлення господарств від ІАРС: вирощування молодняку із свиноматками в літніх таборах в окремих для кожного приплоду будиночках та ізоляцією поросят, у яких з’являлись ознаки хвороби.

Він віддав ветеринарії 49 років, в тому числі на Полтавщині 44 роки, із яких в науці — 29 років. В ньому поєднувались такі якості як здібний організатор, принциповий науковець, чуйна людина, взірцевий сім’янин, безмежна відданість ветеринарній медицині і її наполегливий пропагандист. Серед науковців і практиків — ветеринарів він мав великий авторитет, бо завжди старався працювати там, де був найбільш потрібним. Ще років 10 після виходу Трифона Васильовича на пенсію, працівників ЗНДВС називали « пашовцями».

Його працю оцінила держава. Він був нагороджений орденом «Трудового Червоного Прапору» (1971), медалями « За Трудову відзнаку»(1966), « Ветеран Праці»(1980) та присуджено звання « Почесний член НТТ»(1973).Він був неодноразовим учасником ВДНГ (Москва) та ВДНГ УРСР (Київ), нагороджувався їх дипломами; золотими, срібними і бронзовими медалями; мав значки « Відмінник соціалістичного змагання» від МСГ УРСР і МСГ СРСР за 1963 — 1964 роки. В 1979 році Т.В. Пашов був учасником ХХ1 ВВК.

В 2004 році в ПДАА пройшла Конференція, присвячена 100-річчю із дня народження Т.В. Пашова, яку вели проректор ПДАА з наукової роботи професор М.М.Опара та голова Асоціації ветеринарних спеціалістів Полтавської області професор В.П. Бердник.

В 2008 році його ім’я згадували виступаючі на Конференції, присвяченій 50-річчю заснування ЗНДВС. В її роботі приймали участь викладачі і студенти ПДАА та її ректор В.М. Писаренко, директор Інституту ветеринарної медицини (ІВМ) член-кореспондент УААН А.Ф. Ображей, куратор секції ветмедицини УААН С.П. Долецький та інші.

В 1992 році ЗНДВС перейменували в Полтавський філіал ІВМ. В 1996 році його перейменували в Полтавську дослідну станцію (ПДС) ІВМ.

Визначні особистості, які внесли найбільш вагомий вклад у розвиток ветеринарної медицини Полтавщини.

Дмитро Костянтинович (1860-1919), родич царя Миколи 11, Великий князь, власник Дібрівського кінзаводу, на якому за свої кошти він вперше організував ветеринарно-фельдшерську школу, що діяла із 1899 по 1924 роки (2)

Єндовицький Іван Миколайович (1864-1924), ветеринарний лікар Лохвицького повітового та Полтавського губернського земств. В 1895-1896 роках він організував в Полтаві Ветеринарно- бактеріологічну лабораторію і був її очільником до 1924 року та виконував хімічні і бактеріологічні дослідження, готував вакцину проти сибірки та інших захворювань тварин. Він відповідав за всю організацію ветеринарної справи на Полтавщині та керував боротьбою із заразними захворюваннями: чумою ВРХ, сибіркою, сапом, ящуром, сказом, захворюваннями свиней і ін. (7). В 1924 році Губземуправління і Губвідділ «Медикосантруд» підняли питання перед Губвиконкомом відзначити його як ветерана праці першої категорії, пожиттєво надати підвищену у 17 разів ставку і після смерті залишити його сім’ї, але зменшити в два рази. Крім того, за ним і сім’єю залишається квартира із безплатним користуванням нею та безплатні комунальні послуги (9).

Пашов Т, В., див. статтю.

Чепуров К.П. (1918 -1994) — радянський і український мікробіолог, лауреат Державної премії (1952), доктор ветеринарних наук (1953), професор (1954), заслужений діяч науки УРСР (1968), завідувач кафедри мікробіології, акушерства і фізіології рослин (1960 — 1983), а потім кафедри мікробіології і ветеринарії (1983 — 1986) Полтавського ДСГІ, Лауреат Державної премії, Заслужений ветеринарний лікар РРФСР, Заслужений діяч науки УРСР, Він створив школу мікробіологів, підготував 20 кандидатів та докторів наук, автор 9 свідоцтв на винаходи, в т.ч. на вакцини і сироватки проти диплококової септицемії молодняку і емульсин — вакцини проти пастерельозу птахів (1).

Аранчій С.В. (1959-2016), майже 24 роки очолював ГУ ветеринарної медицини Полтавської області, кандидат ветеринарної медицини, доцент, Заслужений працівник ветеринарної медицини України, талановитий організатор, який підняв авторитет ветеринарії області на належний рівень. За його ініціативи збудовано новий чотириповерховий сучасний комплекс регіональної державної лабораторії ветеринарної медицини, проведено її акредитацію на міжнародному рівні, придбано новітнє обладнання і транспорт для установ, збудовано і реконструйовано дільничні, районні та міські лікарні і лабораторії ветеринарної медицини. Різнобічно підтримував ФВМ ПДАА і є його одним із засновників (8).

На будинках установ, в яких працювали Т.В.Пашов, К.П.Чепуров та С.В. Аранчій, установлені меморіальні дошки.

Посилання

1. Бердник В. П. Відкриття меморіальної дошки визначному вченому і педагогу К. П. Чепурову / / Вісник Полтав. держ. аграр. акад. — Полтава, 2004. — № 1. — С. 116

2.Бердник В.П., Аранчій С.В., Бердник І.Ю. Заснування та розвиток ветеринарної освіти на Полтавщині. Вісник ПДАА — 2007. -№ 3. — С. 7 — 10.

3. Бердник В.П. Полтавській зональній науково-дослідній ветеринарній станції — 50 років // Здоров’я тварин і ліки. — 2008. — № 12. — С. 11.

4. Бердник В.П. Музей штамів мікоплазм тварин і людини Полтавської ЗНДВС // Здоров’я тварин і ліки. — 2008. — № 12. — С. 26–27.

5.Спогади про засновника Полтавської ЗНДВС доктора ветеринарних наук Т. В. Пашова / В. П. Бердник, Н. Т. Пашова, З. Г. Пісоцька // Вісник Полтав. держ. аграр. акад. — Полтава, 2009. — № 1. — С. 115–118.

6. Бердник В.П. 50 років Полтавській зональній науково-дослідній ветеринарній станції // Вісник Полтав. держ. аграр. акад. — Полтава, 2009. — № 1. — С. 189–193.

7. Рудик С.К. Становлення ветеринарної справи на Полтавщині (Х1Х ст.-початок ХХ ст.).-Київ: «Аграр Медіа Груп» НУБІП України, 2015.- 228 с.

8. Бердник В.П., Опара М.М. Пам’яті талановитого організатора ветеринарної медицини України / // Вісник Полтав. держ. аграр. акад. — Полтава, 2016. — № 1-2. — С. 139–140.

9. Додаток до рішення Полтавського губернського земельного управління від 1924 року, № Р- 1503-1-239. Характеристика на І.М. Єндовицького.

Голова Асоціації ветеринарних спеціалістів
Полтавської області доктор ветнаук, професор
Василь БЕРДНИК