Горбанівська ікона Божої Матері.

Одного разу козак Горбань косив траву на своїй пасіці. Коса підтинала росяну траву і та клалася рівними стіжками. Допоки зі дзвоном не зломилася.

Козак поглянув, що ж це таке зламало йому знаряддя. І побачив, що коса надломилася об образ Божої Матері.

Ця ікона була написана на залізному листі, прикрашена срібно-позолоченною ризою та дорогоцінним камінням.

Саме там де святиню й поранила коса, над правим оком у лика Богоматері скотилася сльоза. Обережно взяв козак Горбань ікону та поніс до хати.

Про таке “обретіння” ікони дізналися полтавські духовні владики.

І зовсім скоро стараннями благочестивих людей на хуторі Горбанівка, на місці з’яви ікони був побудований дерев’яний храм в честь Пресвятої Богородиці, в якому розміщувалася знахідка. У 1818 р. церква була перебудована в кам’яну.

Починаючи з 1850-го року, щорічно 30 червня Горбанівська ікона Божої Матері, в супроводі багатотисячного натовпу богомольців переносилася в Полтаву, на п’ять верст від Горбанівки, і залишалася в Успенському соборі 40 днів до 10 серпня. Потім такою ж хресною ходою переносилася “додому” – в Горбанівку.

В 30-х роках ХХ століття Горбанівська церква, як і багато святинь на Полтавській землі, була стерта з лиця землі, хоча хресні ходи декілька раз робилися в межах міста Полтава. А потім ікону доводилося приховувати. Після ІІ Світової війни святиня знаходилася спочатку в Макаріївській церкві, а з 1949 року – в Спасо-Преображенському соборі. Після руйнування собору в 1962 р. чудотворний образ був перенесений у Свято-Макаріївський кафедральний собор міста Полтави, де й перебуває й нині.

День шанування ікони Горбанівської Божої Матері – 12 жовтня (29 вересня по старому стилеві).

З точки зору іконографії Горбанівська ікона є копією Корсунської ікони Божої Матері (так званий тип Одигітрія), яка за легендами була написана євангелістом Лукою і принесена великим князем Володимиром з Херсонеса в Київ у 988 р.

В Полтавському художньому музеї В.В.Бажана знаходиться унікальний список з Горбанівської ікони Божої Матері.

Надпис на її звороті переносить нас в Полтавський повіт кінця ХІХ століття.

“Образъ Горбаневскія Иконы Божія Матери пріобретена въ даръ учит. (ельнице) Круто-Бережского народного училища Елене Димитріевне (…пошкодження…) отъ законоучителя того же училища О.Петра Леонтовичъ при вступленіи въ бракъ 1898 24 апреля съ Михаиломъ Михаиловичемъ Стретинскимъ псаломщикомъ Троицкой церкви с.Демидовки Пол. Уезда.

Да хранитъ Господъ и Матерь Божія хранящихъ образъ сей и молящихся рабовъ Божіихъ Михаила, Елены”

Петро Іванович Леонтович був законовчителем земського училища і священником Петро-Павлівської церкви с.Крутий Берег. За документами він був дияконом Введенської церкви с.Решетилівка й у 1872 р. переведений в Петро-Павлівську церкву с.Крутий Берег, де згадувався ще у 1902 р.

Петро-Павлівська церква була побудована полковником Дмитром Заньковським, раніше 1752 року.

Церква Троїцька згадана в с.Демидівці, що розміщувалося від Решетилівки за 7 верст. Була побудована у 1741 р. власником села Полтавським полковником Василем Васильовичем Кочубеєм. Михайло Михайлович Стретинський згаданий при ній псаломщиком у 1902 р.

Церква у Демидівці (нині Решетилівська ОТГ) була зруйнована в І пол. ХХ ст.