Єлизавета Кочубей.

Романси написані нею були популярні в 50-80-х роках ХІХ століття. Один з них “Скажите ей” написаний нею на слова графині Єлизавети Ростопчиної, часто співав один з найвідоміших італьянських тенорів ХІХ століття Енріко Тамберлінк. Музику до інших популярних салонних романсів вона написала на вірші Ф.Тютчева “Я очи знал”, “Еще томлюсь тоскою желаний”. Відомі також її романси: “Ах не люблю!”, “Безумно жаждать…”, “Погадай ка мне старуха…”(на циганську пісню), “Когда гляжу тебе в глаза” (на слова А.Хомякова), “Времени бежит гремучий вал”, “Когда печаль слезой невольной” (на слова М.Лермотова”), “Мне всё равно”, “Не говори любовь пройдет”, “Обними, поцелуй”, “Чаруй меня, чаруй” (слова Даргомижського О.).

Єлизавета Кочубей народилася в родовому маєтку Кочубеїв в с.Ярославець (нині Конотопський район, Сумської області) в родині таємного радника Василя Кочубея та Варвари Рахманової 8 листопада 1821 р. Одна з її сестер, Катерина – дружина Григорія Павловича Галагана, громадського діяча, українофіла, мецената.

13 листопада 1839 року 18-ти річною вона вийшла заміж за полковника в відставці Лева Кочубея, сина князя Віктора Кочубея. Потрібно сказати, що він двічі обирався на посаду полтавського губернського маршала дворянства.

Весілля справили в маєтку нареченого в Диканьці, в скромному сімейному колі.

У Диканьці подружжя прожило кілька років, займаючись господарством, а у 1846 році родина переїхала в Петербург.

Тут Єлизавета Кочубей зайняла вигідне положення відвідуючи придворні бали. Про її популярність говорить те, що вона танцювала майже завжди з членами імператорської родини.

З дитинства Єлизавета захоплювалася музикою, грала на фортепіано. Вже в Петербурзі вона почала складати романси.

Вже останні роки Єлизавета Кочубей мешкала у Ніцці. Тут вона почала будівництво розкішного особняка. Нині це будівля Музею образотворчих мистецтв (фр. Musée des Beaux-Arts de Nice) .

Померла від запалення легень 30 січня 1897 р. Похована в Ніцці на цвинтарі Кокад.

В Полтавському художньому музеї В.Бажана експонуються унікальні предмети, що мають відношення до жінки-композитора з роду Кочубеїв.

Це її портрет виконаний олійними фарбами в середині ХІХ ст. Художник не відомий. Це одне з двох відомих її зображень. 

В музеї В.Бажана наявний повний комплект тарілок (напівдюжина) для 2-ї та 3-ї страв з вензелями “Е.К.” під дворянською короною, виробництва мануфактури Кузнецова.

А також золотий кишеньковий годинник швейцарської компанії “Movado”, який пані Кочубей носила в останні роки свого життя. На задній кришці є гравіювання монограми “Е.К.”