Розмір тексту

І мертвим, і живим

Відношення до сакрального виявляє людську натуру

Початок листопада у Польщі: в містах майже не лишається людей, зате на дорогах до кладовищ – пробки та тянучки. 1-го числа – День всіх святих – тут одне з найбільших державних свят. Відразу за ним наступає День поминання покійних, вихідний день. У цей період закриваються всі установи, організації, крім сфери обслуговування; навіть у продуктових магазинах висять таблички «зачинено». А всі дороги ведуть до кладовищ: маршрути громадського транспорту змінюються так, що практично кожний автобус або трамвай проходить повз цвинтар.

машини

Польща на 90% католицька країна не на словах, а на ділі: із щонедільними відвідуваннями костьолів і молитвами вдома. Щоправда, цей відсоток зменшується з кожним роком. Так, місцевій молоді, вихованій на американському кінематографі, до вподоби язичницьке свято 31 жовтня. Щороку Хелоуін збирає на вулицях міст та містечок «паради нечисті». Як правило, молоді люди та діти з натхненням наслідують його традиції, переодягаючись у всіляких потвор, які б, безумовно, прикрасили свиту гоголівського Вія. До слова, набувають популярності подібні "вечірки" й у Полтаві. У Вроцлаві вже третій рік поспіль Хелоуін збирає свій парад – колона веселих любителів маскараду йде центром міста, зачіпаючи перехожих. Цього разу, за підрахунками місцевих журналістів, було близько 100 осіб, найстрашніші персонажі потрапили у місцеву хроніку. Хтось реагує на їхні витівки спокійно, хтось намагається відійти подалі. І тільки літній ксьондз осудливо хитає головою, дивлячись на таке неподобство поблизу костьолу. Аби протистояти новомодному віянню, віруючі проводять свій парад 31 жовтня – натовп урочисто вдягнутих людей повільно йде колоною до храму на євхаристію.

Наступного дня, коли маскарад закінчується, молоді поляки разом з батьками або й самостійно рушають на служби до костьолів, а також на кладовища – із хризантемами та лампадками. Натомість полтавські учасники Хелоуіну чекатимуть на День вшанування померлих ще півроку: коли на православні кладовища через тиждень після Великодня потягнуться вервечки людей із штучними вінками, весняними квітами та сумками, напханими  їжею та спиртним. Поминальний понеділок...

«Осеннее кладбище – зрелище из особых. Царский пурпур и утонченная позолота листвы, королевские поминки по лету на фоне торжественной суровости вечнозеленых туй – верных кладбищенских плакальщиц. Серый гранит надгробий, бронза мемориальных надписей, дымчатый мрамор обелисков, черный базальт монументов, скромный туф поминальных плит. Строгость аллей и буйство красок, вспышки чахоточной страсти и разлитая в воздухе печаль. Кладбищам больше всего идет осень. Не весеннее буйство жизни, кажущееся стыдным в местах упокоения, не знойная истома лета, даже не зимний саван – осень, порог забвения». (Генри Лайон Олди «Приют героев»)

поліцейські

Цієї своєрідної краси не бачать польські правоохоронці, для яких початок листопаду – привід для головного болю, адже зростає кількість ДТП та крадіжок, на кладовищах губляться діти. У 650-тисячному Вроцлаві 6 цвинтарів, один з найстаріших – «Особовіце», закладений у 1867 році. 1 листопада всі під’їзди до нього перекриті,  а регулюванням дорожнього руху займаються поліцейські у жовтих жилетах. Жінки у подібних жилетах але з написом «Муніципальна охорона» слідкують за громадським порядком. Власне, вони чекають на скарги від відвідувачів, обходи не роблять, лише збираються купками і говорять про щось своє. А дарма: цигани різного віку в одежі з чужого плеча снують стежками, пхають перехожим під самий ніс паперові склянки і вимагають – не просять – грошей, виводячи із себе безкінечним «Проше пані, проше пана».

Хоча просять милостиню не тільки жебраки. Служителі костьолів пропонують поділися заробленим, аби відправити службу за померлими. Працівники хоспісів просять у живих і здорових кілька злотих для тих, хто нині в муках відходить в інший світ. І куди ж без музикантів? Тужлива мелодія скрипальки не залишає байдужими багатьох відвідувачів цієї юдолі печалі.

бонифартши

скрипалька

Хоча на цвинтарях заборонено палити, на відповідні оголошення ніхто не звертає уваги. Літні жінки прибирають від листя могили своїх близьких, не випускаючи цигарки з рота. Палять чоловіки, йдучи у натовпі. Дорослі палять у присутності дітей. Чомусь саме на кладовищах різних країн стає помітно, наскільки зростаються люди із цією поганою звичкою. Серед інших поганих звичок є ще одна, спільна в українців з поляками, – викидати сміття із своїх могил на сусідні. У Польщі це навіть легше зробити, тому що могили не огороджені. І якщо поруч похований хтось всіма забутий – це одна справа, а якщо ні – з’являються подібні оголошення:

оголошення

"Прошу не викидати сміття і не згрібати листя на могилу мого діда! Померлих потрібно шанувати!"

Особовіце

Біля однієї з могил сидить літній чоловік, поруч – велосипед. Він прийшов до своєї дружини з скромним букетом – щось говорить до неї або замовкає, нічого не помічаючи навколо. На кладовищі зручні лави із вмонтованими шафками для зберігання щіток і гумових рукавичок, практично немає столиків. А навіщо, якщо цвинтар – не їдальня?

чоловік

Окремі ділянки кладовища відведені під поховання загиблих під час І та ІІ Світових воєн, а також вбитим під час радянської окупації Польщі. Поляки привозять на цвинтар великі кущі різнокольорових хризантем, посаджені у горщики, і десятки лампадок різного розміру – для своїх і для тих, загиблих. Варто тільки зупинитися перед могилою солдата – поруч з’являється ще хтось. А задаси питання – отримаєш розповідь про те, що витворяло НКВД і чому в усьому винні… євреї. «Ви історик?» Ні, просто більшість з тих, хто підходить до солдатських поховань 50-х, народилася після війни, коли саме розстрілювали їхніх батьків.

поховання

Поховання часів І світової війни

жертвам

жертвам

Жертвам комуністичного терору 1945-56 рр.

напис

Людвіг Маршавек. Псевдонім Зброя. Офіцер Армії Крайової. Комендант Нижньосилезьського пред-ва організації «Вольність та незалежність» на Підкарпатті та у Нижній Силезії. Арештований управлінням Міністерства громадської безпеки у Вроцлаві (структура у Польщі, створена радянською владою після закінчення війни). Засуджений до смерті і розстріляний у в’язниці на вулиці Клечковській у віці 36 років. Фрагмент з листа до родини: «Мій синку Кристофере! Благословляю тебе на щасливе життя. Молися, працюй, будь добрим поляком, а дасть Бог, побачимося на небі».

склеп

Ромський склеп

У Вроцлаві страшенно не люблять циган, хоча ніхто в цьому офіційно не зізнається; і навіть діють громадські організації, що намагаються виховувати ромських дітей. Йдучи центральною алеєю кладовища розумієш: роми бувають різні. Одні зустрічають жебраками, інші ховають своїх близьких у кам’яних склепах, прикрашених всередині дорогими килимами. Багаті цигани відвідують ці споруди у відповідному вбранні: чоловіки у пальто із комірцями з норки і у «сицилійських» капелюхах, сильно нафарбовані жінки у взутті на високих підборах кутаються у дорогі хутряні вироби. Поляки дивляться на них із погано прихованою гидливістю – все це збудовано і куплено на їхні злоті, добровільно віддані або зненацька втрачені. Крім того, цигани – практично єдині у некрополі, хто вживає тут їжу й спиртне і відноситься до смерті із своєрідним гумором. Як от усміхнений і поважний циганський барон – він всюди почувається господарем життя і коли неквапливо йде, - всі призупиняються. Але саме тут, на кладовищі, спадають з облич маски награної європейської толерантності: «Кляті цигани» - це найм’якіший тихий виголос, який можна почути.

могили

"Особовіце"

Надвечір’я перших днів листопада – і польські цвинтарі являють собою фантастичне видовище. Свічки у лампадках можуть безперервно горіти більше, ніж три доби. І тому темрява ніби підіймається над кладовищами: різнокольорові вогники об’єднуються у теплі плями світла, вихоплюючи жовті, білі, червоні кульки хризантем. З вікон багатоповерхівок добре видно мерехтливе тепле марево над некрополями. Є люди, яким до вподоби саме цей час, аби відвідати поховання близьких: брами закриваються о восьмій вечора.

хрест

біля хреста

Про автора

Анна Довгошей

Анна Довгошей

Публіцист

24
Останні публікації:

Полтавщина:

Наш e-mail:

Телефони редакції: (095) 794-29-25 (098) 385-07-22

Реклама на сайті: (095) 750-18-53

Запропонувати тему